ВС: якщо на підприємстві є бухгалтерія, це не забороняє отримувати бухгалтерські послуги від ФОП

Верховний Суд (далі – ВС) в постанові від 05.06.2025 у справі №160/25897/21 досліджував декілька епізодів нібито встановлених податківцями порушень, здійснених Товариством, що були зафіксовані в акті планової виїзної документальної перевірки. Зокрема, йшлося про «зайві» бухгалтерські послуги, що були придбані у двох ФОП.

Суди попередніх інстанцій установили, що між ТОВ (Замовник) і ФОП-1 (Виконавець) укладені договори про надання бухгалтерських послуг, відповідно до умов яких Замовник дає завдання, а Виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню бухгалтерських послуг за плату.

Пунктами 3.2, 3.3. вказаних договорів зазначено, що здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, у якому зазначається вартість роботи, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше наступного робочого дня після фактичного надання послуг. Підписання акту виконаних робіт представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

ТОВ отримало бухгалтерські послуги, а саме:

1. ведення бухгалтерського і податкового обліку Замовника;
2. складання і подання передбаченої законодавством України звітності;
3. представництво інтересів Замовника перед юридичними і фізичними особами, органами державної влади;
4. консультаційні послуги, ведення податкової звітності ПДВ в електронній програмі «М.Е.Doc».

Матеріали справи містять акти приймання-передачі наданих послуг.

Бухгалтерські послуги Товариство отримувало і на підставі укладених відповідних договорів з ФОП-2.

Виконання вказаних договорів підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині спору, суди попередніх інстанцій врахували позицію контролюючого органу, а саме:

1. згідно бази даних, ФОП-1 в перевіряємому періоді одночасно була директором, бухгалтером або засновником у 8 суб`єктах господарської діяльності;
2. відповідно до штатних розписів позивача чинних в період з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2020 року, в структурі підприємства були передбачені посади директора, головного бухгалтера та касирів;
3. з лютого 2019 року на підприємстві згідно штатного розкладу та поданої звітності є посада головного бухгалтера, яка включає в себе виконання функцій пов`язаних з веденням бухгалтерського обліку, формуванням та поданням податкової та іншої звітності;
4. вся податкова звітність підписана виключно керівником підприємства, а згідно бази даних ЄРПН встановлено, що в зареєстрованих податкових накладних, посадовою (уповноваженою) особою/фізичною особою (законним представником) є інша особа, а ФОП-1 та ФОП-2 в жодній податковій звітності, електронному документі, податковій накладній тощо як особи, відповідальні за ведення бухгалтерського обліку чи уповноважені особи, що відповідають за ведення бухгалтерського обліку – не фігурують;
5. надані до перевірки акти мають знеособлений характер та не містять конкретної інформації щодо фактичного виконання робіт (надання послуг).

ВС переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги платника податків, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, визнав необґрунтованими та безпідставними висновки судів попередніх інстанцій в цій частині спору, які ґрунтуються:

1. на припущеннях;
2. непрямих доказах.

ВС вказав, що ведення поточної бухгалтерії на підприємстві – обов`язкова функція кожної компанії, так само, як і вчасне та повне звітування про результати підприємницької діяльності.

Директор позивача у своїх поясненнях, долучених до матеріалів справи, пояснював, що специфіка ведення бухгалтерського та складського обліку аптек полягає у великому обсязі номенклатури товарів та поділ ліків на групи, у т.ч. за вимогами податкового законодавства (ставка ПДВ 7% або 20%).

З ФОП-1 та ФОП-2, як з бухгалтерами, які мають досвід роботи з фармацевтичними компаніями, ТОВ співпрацювало приблизно з 2014 року.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації:

1. введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
2. користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
3. ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб`єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності;
4. самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.

Отже, Товариство самостійно обирає форму організації бухгалтерського обліку, в тому числі користуватися послугами спеціаліста за цивільно-правовими договорами

Тобто, доводи податкового органу щодо наявності у шатному розписі вакансії бухгалтера/головного бухгалтера:

1. не доводить факту заповнення такої вакансії;
2. не позбавляє права ТОВ укладати цивільно-правові договори з суб`єктом підприємницької діяльності, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності.

Суди попередніх інстанцій при дослідженні цих господарських операцій врахували виключно доводи податкового органу, які побудовані на інформації, отриманої з баз даних податкового органу щодо зазначених підприємців (зокрема, щодо подачі звітності ФОП-1, її участь в інших суб`єктах господарювання тощо), проте не прийняли до уваги те, що:

норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

При цьому, в акті перевірки відсутні посилання щодо суттєвих недоліків первинних документів, складених внаслідок отримання позивачем бухгалтерських послуг та/або щодо відсутності змін в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі позивача, а суди попередніх інстанцій таких обставин не установили.

Отже, ВС погодився з доводами Товариства про те, що первинні документи:

1. є підставою для податкового обліку;
2. містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників;
3. підтверджують фактичне їх здійснення.

За таких обставин, касаційна скарга платника податків в цій частині була задоволена.

Отже, ВС підтримав правову позицію платника податків (позивача), фактично сформувавши судову практику щодо можливості платниками податків залучати сторонніх спеціалістів для ведення бухгалтерського обліку

Джерело: постанова ВС від 05.06.2025 у справі №160/25897/21

Читайте більше:

Судова практика КАС ВС: ключові рішення серпня 2025

Оподаткування під час війни: огляд судової практики КАС ВС

Клінінгові послуги: чому податкова не має права вказувати на завищені ціни

Велика Палата визначилась з термінами судового оскарження ППР: 1-3-6 місяців

ВС: податківці безпідставно визнали заправку у вихідні додатковим благом для працівників