Держказначейство пояснило щодо застосування коду економічної класифікації видатків наступне.
Відповідно до частини другої статті 56 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку в порядку, встановленому Мінфіном.
Пунктом 2.2 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.2012 №333 (далі – Інструкція №333), визначено, що за категорією 2200 «Використання товарів і послуг» здійснюється оплата поточних видатків, оплата послуг, придбання матеріалів, предметів, обладнання та інвентарю, які не беруться на облік як основні засоби.
У свою чергу, за категорією 3100 «Придбання основного капіталу» передбачаються видатки на (пункт 3.1 Інструкції №333):
- придбання або створення основних засобів, окремих інших необоротних матеріальних активів;
- збільшення вартості активів внаслідок поліпшення об'єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо);
- капітальний ремонт;
- створення державних запасів і резервів;
- придбання землі та нематеріальних активів.
Також Держказначейство повідомило, що згідно із пунктом 1.8 Інструкції №333 за правильність віднесення видатків до поточних або капітальних відповідає розпорядник (одержувач) бюджетних коштів
Отже, під час визначення коду економічної класифікації видатків необхідно виходити з економічної сутності платежу та класифікації основних засобів.
Звертаємо увагу, що розпорядчий документ про облікову політику установи, організації не є нормативно-правовим актом, оскільки його дія поширюється виключно на орган, який його видав.
Джерело: лист Держказначейства від 03.09.2025 №15-12-12/19271
Читайте більше:
Електронні марки – це не послуги: ДКСУ про правильний КЕКВ