Нова ТТН з 26 липня 2026 року: правила заповнення + зразки

1. Нова форма ТТН – 2026: обов’язкові реквізити, новий показник
2. Реквізит ТТН «місце складання»
3. Реквізит ТТН «автомобіль»
4. Реквізит ТТН «вид перевезень»
5. Новий реквізит ТТН «Місце зберігання транспортного засобу»
6. Реквізит ТТН «автомобільний перевізник», «вантажовідправник», «вантажоодержувач»
7. Габаритно-вагові параметри транспортного засобу у ТТН
8. «Відомості про вантаж» у ТТН
9. Підписи вантажовідправника та вантажоодержувача у ТТН
10. Реквізит ТТН «вантажно-розвантажувальні операції»
11. Нова ТТН з 26 липня 2026 року: приклади заповнення

Нова форма ТТН – 2026: обов’язкові реквізити, новий показник

З 3 січня 2025 року юридичні особи, ФОПи та водії почали використовувати нову обов’язкову форму товарно-транспортної накладної (далі – ТТН), після досить довгого існування «довільної форми з обов’язковими реквізитами».

За цей час учасники ринку адаптувались до оновленого порядку заповнення основних реквізитів, серед яких чимало змінили формат або змістове наповнення у порівнянні з попередньою версією. Однак на цьому зміни не завершились.

У 2026 році до ТТН було запроваджено новий реквізит, що вимагає особливої уваги як перевізників, так і вантажовідправників.

У цій статті проаналізуємо, як правильно заповнювати ТТН – в тому числі і з урахуванням останніх нововведень. Новий реквізит стане обов'язковим тільки з 26 липня, але заповнювати його можна вже зараз.

Основним нормативним документом, який визначає загальні засади перевезення вантажів автомобільним транспортом, є Закон України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон №2344). Саме цей Закон встановлює визначення сторін договору перевезення, їхні обов’язки, а також відповідальність за порушення зобов’язань, у тому числі за ненадання або надання недостовірної інформації.

Ключовим у контексті заповнення ТТН є положення ст. 48 Закону №2344. Воно визначає перелік обов’язкових реквізитів, які має містити ТТН. Деталізацію цих вимог містять Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.1997 №363 (далі – Правила №363).

Відповідно до п. 11.1 Правил №363, ТТН оформлюється обов’язково у формі, наведеній у додатку 7. Інші форми не допускаються.

Це означає, що підприємство не має права адаптувати ТТН під власні потреби, змінюючи її структуру чи включаючи окремі графи. Усі реквізити, які зазначені у формі, мають бути відтворені в друкованій формі – навіть якщо певні з них у конкретному випадку не заповнюються. Допускається тільки:

1. опущення пояснень до граф (тексту, що наданий в дужках та пояснює, що саме має бути в тій чи іншій графі),
2. зміна формату аркуша для паперової ТТН,
3. друк на одній або декількох сторінках, на обороті чи на одній стороні.

Разом з тим, у межах чинного нормативного поля (пп. 11.1 Правил №363) допускається введення додаткових реквізитів за домовленістю між сторонами перевезення. Їхнє включення не обмежується ані кількістю, ані змістом – головне, щоби такі реквізити не спотворювали зміст основної форми.

Окрему увагу слід звернути на так звані обов’язкові реквізити ТТН, закріплені саме на рівні закону – тобто у ст. 48 Закону №2344.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону №2344, при оформленні ТТН вантажовідправник зазначає такі обов’язкові реквізити:

1. дата і місце складання;
2. вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
3. автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім’я, по батькові водія та номер його посвідчення;
4. вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
5. транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
6. пункти завантаження і розвантаження.

Заповнення наведених реквізитів є обов’язковим незалежно від специфіки перевезення. Їх відсутність у формі ТТН або невірне заповнення може розцінюватися як порушення вимог законодавства щодо автомобільних перевезень. Згідно з чинним підходом органів контролю, така ТТН вважається недійсною, що прирівнюється до її відсутності.

Відсутність ТТН тягне за собою адміністративно-господарську санкцію у розмірі 17 000 грн на перевізника (ст. 60 Закону №2344).

Розглянемо послідовно всі реквізити ТТН та деякі особливості їх заповнення.

Реквізит ТТН «місце складання»

Першим обов’язковим реквізитом ТНН, згідно зі ст. 48 Закону №2344, є дата і місце складання документа.

Практика свідчить, що питання інколи виникають саме при заповненні поля «місце складання».

Реквізит «місце складання» має відображати фактичне місце завантаження вантажу, а не юридичну адресу вантажовідправника.

Насамперед місце складання ТТН має відповідати місцю фактичного завантаження вантажу на транспортний засіб. Якщо автомобіль завантажується не на території адміністративної адреси підприємства, а, наприклад, безпосередньо в полі, на складі у виробничій зоні чи у тимчасовому місці зберігання, вказується назва найближчого населеного пункту, в межах якого або поряд з яким здійснюється завантаження.

Це правило узагальнене в офіційній інформаційній довідці Мінрозвитку громад та Дертрансбезпеки, в якій зазначено, що поле «місце складання» заповнюється виключно із зазначенням найменування населеного пункту відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, оформленого згідно з ДСТУ 4163:2020.

Наприклад, правильним варіантом заповнення буде:

1. «селище Гостомель, Гостомельської ТГ, Київської обл.»

або

1. «м. Дніпро»

Реквізит ТТН «автомобіль»

У розділі ТТН, присвяченому відомостям про транспортний засіб, обов’язковими є такі дані:

1. марка,
2. модель,
3. тип автомобіля,
4. реєстраційний номер автомобіля і причепа/напівпричепа,

Реквізит ТТН «вид перевезень»

Заповнення реквізиту «вид перевезень» в Законі №2344 та Правилах №363 прямо не визначене. Рекомендації щодо його оформлення містилися у листі Міністерства інфраструктури України від 11.03.2014 № 2455/25/10-14.

Цитата з листа:

Стосовно питання заповнення реквізиту «вид перевезень». Реквізит «вид перевезень» у товарно-транспортній накладній передбачає зазначення виду роботи перевізника – за відрядним тарифом, за погодинним тарифом, за кілометровим тарифом, централізовані перевезення тощо.

Ключовим є словосполучення «тощо», яке відкриває можливість для застосування й інших варіантів формулювання, залежно від характеру перевезення. Таким чином, у випадках, коли вантаж перевозиться без залучення комерційного перевізника, цей реквізит може бути заповнений, наприклад, як:

1. «самовивіз» – якщо вантаж забирається покупцем власним транспортом;
2. «за свій рахунок» – якщо перевезення здійснюється силами й засобами підприємства без компенсації;
3. «службове перевезення» – у разі переміщення між власними підрозділами.

Новий реквізит ТТН «Місце зберігання транспортного засобу»

Наступний реквізит – новий, його включення в форму стане обов’язковим з 26 липня 2026 року, як закріплено в наказі Мінрозвитку №1727.

Це реквізит «Місце зберігання транспортного засобу», який пов’язаний із змінами та оновленням вимог до режиму роботи та відпочинку водіїв комерційного транспорту.

У новій формі ТТН біля реквізиту «місце зберігання транспортного засобу» стоїть зірочка (*), а в нижній частині бланку наведено пояснення цієї зірочки. У ньому чітко сказано, що цей реквізит заповнюється у випадках, передбачених Положенням про особливості режиму праці та відпочинку водіїв (далі – Положення).

Які це випадки?

Безумовно, слід дочекатися роз’яснення, але можна з упевненістю сказати, що це всі випадки, коли ТТН прямо згадується в тексті Положення.

Пункт 5 Положення визначає виключення, на які не поширюються його вимоги. Серед них – різні види перевезень, які мають обмежену відстань (до 100 км по прямій) від місцезнаходження суб’єкта господарювання або місця зберігання транспортного засобу, що має бути зазначене у товарно-транспортній накладній. До таких випадків належать:

1. пп. 1 – перевезення без оплати для потреб основної діяльності водія, якщо керування авто не є його основною професією, транспорт не важчий за 7,5 т;
2. пп. 6 – техдопомога/евакуація спеціалізованим транспортом;
3. пп. 11 – сільськогосподарські або лісогосподарські підприємства, які перевозять вантажі орендованим транспортом;
4. пп. 12 – використання тракторів у межах сільськогосподарської або лісогосподарської діяльності;
5. пп. 14 – вантажні перевезення екотранспортом (газ/електроенергія), вагою до 7,5 т;
6. пп. 26 – перевезення живих тварин між фермами, ринками і скотобійнями;
7. пп. 27 – перевезення будівельної техніки для потреб будівельного бізнесу, якщо водій не є професійним водієм.

У всіх згаданих випадках обов’язковою умовою є фіксація місця зберігання транспортного засобу (на підприємстві, у філії тощо), та його відображення в ТТН як елемент, що обґрунтовує право на виняток із застосування Положення.

Чи потрібно вказувати місце зберігання транспортного засобу в інших випадках, коли Положення застосовується?

Прямої згадки про це немає, і слід дочекатися роз’яснень від Міністерства розвитку громад та територій України. Однак звертаємо увагу, що наприкінці пункту 5 є останній абзац, який не стосується конкретних випадків і звучить узагальнено:

Місцезнаходження (адреса) суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або філії, де зберігається такий автомобільний транспортний засіб, зазначається у товарно-транспортній накладній

Крім того, місце, де зберігається транспортний засіб, згадано у розділі ІІІ Положення, де йдеться про подовження щоденного та щотижневого часу керування водія. Зокрема, вказано, що такий час може бути подовжено у разі необхідності доїзду до місця, де зберігається такий транспортний засіб.

Як в такому разі доводити правомірність подовження робочого часу та застосування винятку?

Ми вважаємо, що у разі, якщо не надійде відповідних роз’яснень від Мінрозвитку, зазначати місце, де зберігається транспортний засіб, мають усі перевізники, які підпадають під дію Положення – оскільки це буде запорукою того, що у разі перевищення робочого часу водіїв буде доказ того, що це не є порушенням і відповідає нормативному акту.

Реквізит ТТН «автомобільний перевізник», «вантажовідправник», «вантажоодержувач»

Дані трьох учасників – автоперевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача – зазначаються в однаковому форматі:

1. містять назву (або ПІБ підприємця) та код ЄДРПОУ чи ідентифікаційний номер (номер паспорта для осіб, які відмовилися від номеру), адреса в цій графі не вказується,
2. у даних водія вказується не тільки прізвище та код, але й номер водійського посвідчення.

Зверніть увагу! Якщо учасником перевезення є ФОП, слід вказувати власне ім’я та по батькові повністю, а не ініціали. Якщо це юридична особа – слід вказувати повну назву, включно з повною назвою організаційно-правової форми

Що стосується унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР), то він може бути зазначений лише за наявності. Такий номер присвоюється громадянам, які оформили ID-картку або біометричний закордонний паспорт.

Оскільки оформлення зазначених документів не є обов’язковим для фізичної особи, то відсутність УНЗР не вважається помилкою при заповненні цього реквізиту. Відсутність УНЗР не є підставою вважати реквізит заповненим з порушенням, оскільки його внесення вказано як можливе лише «за наявності».

Автомобільний перевізник у ТТН

У реквізиті «автомобільний перевізник» ТТН слід зазначати саме фактичного перевізника – особу, яка здійснює перевезення власним або орендованим транспортом.

На практиці часто виникає питання:

Кого вказувати у цьому реквізиті, якщо договір перевезення укладено з експедитором, логістичною компанією чи іншою посередницькою структурою?

Відповідь однозначна: необхідно керуватися визначенням терміна «автомобільний перевізник», наданим у ст. 1 Закону №2344 та п. 1.3 Правил №363.

Відповідно до законодавства, автомобільний перевізник – це суб’єкт господарювання, який має право здійснювати перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом на законних підставах, тобто або на праві власності, або на інших законних підставах користування транспортними засобами (наприклад, оренда, лізинг тощо).

Отже, у реквізиті «автомобільний перевізник» вказується не посередник, а юридична чи фізична особа, яка здійснює транспортування вантажу:

1. або власник транспортного засобу,
2. або особа, яка користується ним на підставі договору оренди,
3. і у якої водій є працівником або сам водій є ФОП-перевізником, який керує автомобілем.

Будь-яке інше трактування цього реквізиту призведе до юридичної невідповідності між ТТН та фактичним виконанням перевезення. Тому важливо, щоб підписанти ТТН належним чином перевіряли документи на транспорт і трудові/цивільно-правові відносини з водієм.

Вантажовідправник у ТТН

Вантажовідправник – особа, що вносить дані до ТТН, і висновок, хто є вантажовідправником – інколи викликає запитання, оскільки не кожне перевезення повністю збігається з умовами торгової операції. Вантажовідправник не завжди є постачальником, або стороною договору купівлі-продажу, або замовником перевезення.

Згідно зі ст. 1 Закону №2344, вантажовідправник – це фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до ТТН або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

Це означає, що вантажовідправником слід вважати ту особу, яка безпосередньо зі свого складу (місця зберігання) передає вантаж у транспортний засіб. Це може бути відокремлений підрозділ підприємства, склад логістичного оператора, виробничий майданчик тощо. Жоден інший суб’єкт – ні замовник, ні торговий посередник, ні продавець товару – не може вважатися вантажовідправником, якщо він фактично не передає товар водієві.

Це має важливе значення, оскільки саме вантажовідправник відповідає за достовірність і повноту відомостей, зазначених у товарно-транспортній накладній. Лише він має фактичний доступ до інформації про кількість, найменування, упаковку, масу, стан і інші характеристики вантажу. Відповідно, саме ця особа оформляє та підписує ТТН у частині відпуску вантажу.

Вантажоодержувач у ТТН

Аналогічні питання інколи виникають щодо реквізиту «вантажоодержувач».

Відповідно до ст. 1 Закону №2344, вантажоодержувач – це фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством.

З цього витікає чітке визначення: вантажоодержувачем є саме особа, яка фактично приймає вантаж з транспортного засобу, організовує чи здійснює його розвантаження, а також розписується у відповідному розділі ТТН про прийняття вантажу. Це не обов’язково покупець товару, не обов’язково кінцевий споживач чи сторона договору поставки.

Отже, вантажоодержувачем в ТТН зазначається юридично та фактично відповідальна особа, на чий об’єкт (склад, цех, торгову точку тощо) прибуває транспортний засіб, та яка здійснює фізичне приймання товару. Саме її представник ставить підпис у ТТН про прийняття вантажу, з фіксацією кількісних та якісних показників вантажу в межах його повноважень.

У договорах транзитного постачання виникають складнощі з ідентифікацією учасників перевезення в ТТН, однак їх можна чітко розмежувати на основі визначень, наведених у законодавстві.

У таких ситуаціях ідеться про модель, коли посередник (транзитна особа) купує товар у постачальника, але не приймає його на свій склад, а одразу, за умовами договору, організовує доставку товару своєму покупцю. Це характерна ситуація, що часто виникає у тристоронніх чи ланцюгових правовідносинах між суб’єктами господарювання.

З огляду на вищезгадані визначення зі ст. 1 Закону №2344:

1. вантажовідправником у такій ситуації є безпосередній постачальник, якщо саме зі свого складу він передає товар для завантаження у транспортний засіб;
2. вантажоодержувачем є кінцевий покупець, який приймає вантаж на своєму складі, безпосередньо з автомобіля.

Тобто визначення в ТТН базується не на правовій конструкції договорів, а на фактичному переміщенні товару в просторі: хто фізично передає і хто приймає вантаж.

Посередник у ТТН

А де ж місце транзитної особи – посередника, який купив товар у постачальника та організує поставку своєму покупцеві, оминаючи свій власний склад, тобто замовника перевезення?

Така особа не входить до числа обов’язкових реквізитів ТТН, однак законодавство не забороняє зазначати додаткові реквізити. Відповідно до п. 11.1 Правил №363, у ТТН можуть вноситися інші відомості за згодою сторін.

У таких випадках можна ввести додатковий реквізит «Замовник перевезення», який існував у старій формі ТТН, або, за необхідності, реквізит «Експедитор» – якщо організація перевезення здійснювалася експедиторською компанією.

Такі реквізити вносяться у верхній частині ТТН, у довільній формі, у вільному місці поряд із іншими ідентифікаційними даними (перевізник, відправник, одержувач).

Звертаємо увагу, що електронні форми ТТН, які розробляються операторами документообігу, такими як «M.E.Doc ТТН» тощо, уже передбачають можливість додавання таких реквізитів у структурованому вигляді, тобто через спеціальні поля. У паперовій формі це реалізується простим внесенням вільного тексту або службового блоку.

У другому прикладі заповнення ми сконцентрували різні нестандартні, але допустимі варіанти заповнення, і продемонстрували, як можна додати додатковий реквізит «Замовник».

Габаритно-вагові параметри транспортного засобу у ТТН

Габаритно-вагові параметри транспортного засобу зазначаються з метою контролю їх дотримання і є обов'язковими реквізитами.

Довжина, ширина, висота транспортного засобу, що є комбінованим – наприклад тягач із причепом – зазначається в цілому, за максимальними розмірами кожного з габаритів.

Параметр «загальна вага / маса з вантажем та маса брутто, т» зазначається у вигляді однієї величини, що дорівнює сумі маси ТЗ (з техпаспорту) та маси брутто вантажу (разом із з тарою у разі наявності), або як маса вже завантаженого та готового до виїзду ТЗ у за результатами зважування.

Наступні реквізити – кількість місць, вага брутто вантажу, його вартість – попри їх значення для бухгалтерського та податкового обліку, не є обов’язковими з точки зору транспортного законодавства. Вони можуть бути не заповненими в окремих випадках. І це не робить ТТН нечинною. Наприклад, кількість місць не заповнюються при перевезенні товару насипом; вартість товару може бути не вказана, за умови, що наявні товаросупровідні документи, які дають повне уявлення про вантаж.

Недоцільно доводити до абсурду і заповнення реквізиту «маса брутто вантажу» – писати «нуль цілих двадцять дві тисячних тони», коли мова про 22 кілограми. Якщо вантаж важить набагато менше тони, попри те, що біля реквізиту стоїть одиниця виміру т, у разі невеликої маси допустимо вказувати наприклад «Двадцять два кілограми», «Двісті грамів» тощо.

«Відомості про вантаж» у ТТН

Те саме можна сказати і про таблицю «Відомості про вантаж».

Серед її граф в ТТН присутні колонки, які заповнюються тільки в окремих випадках – це колонки 3,4 та колонка без номеру «температурний режим»:

1. у разі виробництва та / або введення в обіг сировини, отриманої в результаті забою сільськогосподарських тварин (парнокопитних та інших копитних), товарно-транспортна накладна має містити відомості про ідентифікацію тварин, що підтверджують зв'язок між тушами, напівтушами, четвертинами, відрубами та шматками м'яса і твариною або групою тварин, від яких їх було отримано,
2. у разі перевезення харчових продуктів тваринного походження товарно-транспортна накладна має містити відомості про умови їх зберігання (температурний режим).

Однак, у загальних випадках, допускається узагальнення відомостей про вантаж, із посиланням на товарносупровідні документи.

У другому варіанті заповнення ми наводимо такий приклад: загальна назва вантажу – «Овочі», без конкретизації номенклатури, і наведено товаросупровідні документи. Таке зазначення є цілком допустимим, у разі наявності необхідних відомостей в документах, але таке скорочення допустимо тільки для тих вантажів, для яких не має бути заповнені колонки 3, 4 та температурний режим.

Підписи вантажовідправника та вантажоодержувача у ТТН

Графи для підписів представників вантажовідправника та вантажоодержувача містять не тільки ПІБ особи повністю, але і посаду.

Це обов'язковий реквізит первинного документа, відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Реквізит ТТН «вантажно-розвантажувальні операції»

Ще одна таблиця, яка розташована нижче – «вантажно-розвантажувальні операції», також інколи викликає сумніви щодо обов’язковості її заповнення. Одразу зазначимо, що до обов’язкових реквізитів вона не входить.

Це означає, що у разі відсутності заповнення такої таблиці ТТН не втрачає чинності з точки зору транспортного законодавства.

Однак, якщо звернутися до Інформаційної довідки, яку оприлюднили разом Міністерство розвитку громад татериторій України та Державна служба України з питань безпеки на транспорті, ми знаходимо відповідь на це питання:

Чи обов'язково заповнення розділу «вантажно-розвантажувальні операції» на другій сторінці ТТН? Відповідь: Місце та час навантаження та розвантаження відповідно до статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» є істотними умовами Договору про перевезення.

Отже, як можна зрозуміти таку відповідь?

Звернемося до визначення ТТН, яке наведено в Законі №2344 та Правилах №363.

ТТН – єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов’язкові реквізити.

Отже, можна зробити висновок, що відсутність заповнення таблиці вантажно-розвантажувальних операцій позбавляє

учасників належним чином підтвердити:

1. витрати на такі операції;
2. претензії сторін одна до одної щодо порушень умов договору перевезення у частині своєчасності виконання перевезення, а також доставки в належне місце, зазначене в договорі.

Також незаповнення цього розділу унеможливлює однозначне встановлення моменту переходу відповідальності за

вантаж, зокрема – в аспекті визначення винної сторони у випадку його пошкодження або втрати.

У судовій практиці така невизначеність може бути розцінена як порушення обов’язку належного документального оформлення перевезення, що, своєю чергою, послаблює позиції сторони у разі спору.

Крім того, для вантажовідправника це створює ризик неможливості підтвердити фактичне надання послуги перевезення або її обсягів з метою формування витрат у бухгалтерському та податковому обліку. Зокрема, при перевірках податковими органами можуть виникати запитання до реальності господарської операції, якщо один з істотних елементів маршруту – навантаження або розвантаження – не задокументований.

З боку вантажоодержувача або перевізника відсутність записів про час і місце розвантаження унеможливлює фіксацію порушення строків доставки або умов вивантаження, що може бути важливим при пред’явленні вимог щодо якості виконання транспортної послуги чи застосуванні штрафних санкцій.

Таким чином, хоча таблиця вантажно-розвантажувальних операцій не є обов’язковим реквізитом ТТН відповідно до Закону №2344, її наявність забезпечує належну доказову базу у господарських, податкових та потенційно судових спорах. Відтак, заповнення цього розділу є доцільним і рекомендованим з точки зору ділової обачності та юридичної безпеки.

Нова ТТН з 26 липня 2026 року: приклади заповнення

Наводимо приклади заповнення ТТН з огляду на зміни, що відбулися.

Перший приклад містить стандартне заповнення всіх реквізитів.

Другий приклад демонструє можливі варіації, які допустимими та законними: зокрема, зазначення ваги в кілограмах якщо вага менше тони, узагальнені відомості про вантаж, із посиланням на товаросупровідні документи, відсутність хронометражу завантаження та розвантаження.

Олена СТЕПАНОВА, консультант з обліку та оподаткування, практикуючий головний бухгалтер

Схожі публікації:

Форму ТТН змінено: що нового та коли застосовувати оновлений бланк

З 2027 року – обов’язково: Уряд готує повний перехід на е-ТТН

Чи обов'язково вказувати ціну товару в ТТН

е-ТТН для бізнесу: хто вже може працювати без паперових накладних

Офіційно! Е-ТТН має таку ж юридичну силу як і паперова ТТН: Мінрозвитку

Впровадження е-ТТН в Україні: перший досвід із Medoc ТТН