Позивач звернувся до окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення/наказ начальника ТЦК від 21.02.2025 про мобілізацію та направлення для проходження військової служби до Військової частини;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини від 21.02.2025 в частині, що стосується зарахування до списків особового складу частини.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.04.2025 адміністративний позов було задоволено.
Військова частина подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційний суд проаналізував Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 (далі – Порядок №1487) та вказав, що не лише у військовозобов`язаного громадянина є обов`язок щодо повідомлення органів ТЦК про наявність підстав для відстрочки, а й органи ТЦК зобов`язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи з метою недопущення протиправних дій щодо особи, а тому відповідач 1 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочу від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення з боку позивача.
Перевірка наявності відстрочки в силу норм Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 №154 є повноваженнями саме ТЦК.
Так, право на відстрочку від мобілізації, яке надано громадянам України, що підлягають бронюванню відповідними структурами, Законом України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» (далі – Закон №3543), є:
непорушним та таким що не залежить від реальної реалізації громадянином даного права.
Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач мав право на бронювання як священнослужитель, зокрема, у відповідності до Закону №3543 та постанови КМУ від 27.01.2023 №76 (далі – постанова №76).
Таким чином, на позивача на час призову його на військову службу розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону №3543.
Імунітет, що надається правовим актом і встановлює права та свободи громадянина, є більш високим ніж пріоритет держави до можливості вчинення дій, направлених на спонукання особи до вчинення активних дій щодо реалізації даного права
Право на відстрочку від мобілізації, яке надано громадянам України, що підлягають бронюванню відповідними структурами, Законом №3543, є непорушним та таким, що не залежить від реальної реалізації громадянином даного права.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що після отримання повідомлення від позивача про його включення до списків на бронювання як священнослужителя, відповідач-1 (ТЦК) був зобов`язаний вжити належних заходів для перевірки цієї інформації та врахування її при проведенні подальших мобілізаційних заходів. Невиконання цього обов`язку призвело до порушення права позивача на відстрочку від призову, гарантованого пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону №3543 та постановою №76.
Факт подання позивача до списків на бронювання Державною службою України з етнополітики та свободи совісті є підтвердженням наявності у нього відповідного права, і не може бути нівельований формальними процедурними питаннями, особливо в умовах, коли позивач своєчасно повідомив компетентний орган про свій статус
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд також врахував висновок Венеційської комісії, опублікований 18.03.2025 за запитом виконувача обов`язків голови Конституційного Суду України щодо альтернативної (невійськової) служби (лист від 04.12.2024).
Цей висновок був наданий у зв`язку з конституційною скаргою щодо обвинувачення в ухиленні від військової служби особою, яка відмовляється від неї з мотивів совісті, будучи членом релігійної організації (Церкви адвентистів сьомого дня), доктрина якої виключає як використання зброї, так і участь у військовій службі без зброї.
Так, було встановлено, що чинне українське законодавство на період мобілізації не передбачає можливості заміни військової служби альтернативною, а право на свободу віросповідання не є абсолютним і може бути обмежене конституційним обов`язком захисту Вітчизни.
Разом із тим, враховуючи позицію Венеційської комісії, суд наголосив на важливості забезпечення балансу між конституційним обов`язком захисту держави та правом на свободу совісті та віросповідання
Хоча умови воєнного стану можуть зумовлювати певні обмеження прав і свобод, повне ігнорування права на відмову від військової служби з мотивів совісті, особливо для осіб, чиї релігійні переконання є глибокими та послідовними, може становити порушення міжнародних стандартів у сфері прав людини.
Таким чином, апеляційний суд підтримав правову позицію позивача та суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 11.08.2025 у справі №600/1095/25-а, касаційну скаргу повернув Військовій частині, фактично підтримавши правову позицію судів попередніх інстанцій
Джерело: постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №600/1095/25-а
Читайте більше:
Виїзд чоловіків до 25 років: законопроєкт №13685
Чоловіки до 22 років зможуть виїжджати за кордон, – Президент
Строки перебування закордоном для чоловіків: огляд від адвокатів
Бронювання 2025: статус критично важливих підприємств збережеться
У Резерв+ зʼявилась функція сплати штрафу за неприбуття за повісткою
Онлайн-відстрочки: перелік відстрочок, які можна отримати через Резерв+
Оновлення критеріїв критичності: на що очікувати після реорганізації міністерств
Всі обмеження на виїзд чоловіків за кордон мають бути зняті – подано законопроєкт до ВРУ
Суд: електронний військово-обліковий документ має таку саме юридичну силу як і паперовий
Порядок перетину державного кордону оновлено: дозволено виїзд чоловіків від 18 до 22 років