- Що таке дисконтування довгострокової заборгованості
- Проблема відсутності офіційної методики
- Судова практика: аргументи сторін
- Ризики для бізнесу при ігноруванні дисконтування
- Альтернативи та практичні поради
- Висновки
Що таке дисконтування довгострокової заборгованості
Насамперед визначимося, яка заборгованість є довгостроковою.
Довгострокова заборгованість – це зобов’язання підприємства або його дебіторів, строк погашення яких перевищує один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік), або це всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями (п. 4 НП(С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Мінфіну від 31.01.2000 №20; далі – НП(С)БО 11).
Простими словами: це борги «надовго» – гроші, які компанія має отримати чи віддати не зараз, а лише через кілька років. Наприклад:
- кредит, узятий на 3-5 років;
- облігації, випущені підприємством на кілька років;
- довгострокова відстрочка платежу за договором поставки;
- позика, яку надано іншій компанії на декілька років.
п. 7 НП(С)БО 11 «Зобов`язання» | п. 11, 12 НП(С)БО 11 «Зобов`язання» |
довгострокові зобов`язання | короткострокові зобов`язання |
|
|
Короткострокова заборгованість у фінансовій звітності відображається за номінальною сумою, адже ефект знецінення грошей протягом року несуттєвий. Натомість довгострокова заборгованість в економічному змісті завжди «важить менше», ніж її номінал, оскільки майбутні платежі потрібно приводити до теперішньої вартості. Вважається, що придбання товару зараз з відстрочкою платежу в майбутньому включає в себе дві складові: сам платіж, за умови придбання «тут і зараз», і плата за кредит (за користування чужими грошима певний час відстрочки платежу). Для того, щоб розділити ці дві складові по суті бухгалтерських статей і існує процес дисконтування.
Дисконтування – це спосіб приведення майбутніх платежів чи надходжень до їхньої теперішньої вартості.
Дисконтування є одним із найважливіших інструментів та практик Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі – МСФЗ) та Національних стандартів бухгалтерського обліку. Воно забезпечує правильне відображення вартості грошей в часі в різних періодах. Правильне застосування даного інструменту сприяє якісній фінансовій звітності, а отже, ефективним економічним рішенням, що приймаються на основі цієї звітності.
По суті, воно показує, скільки насправді «важать» у грошах зобов'язання чи вимоги, якщо врахувати фактор часу та ринкову ставку відсотка. За НП(С)БО (зокрема, 10 «Дебіторська заборгованість» та НП(С)БО 11 «Зобов'язання») і за МСФЗ (IFRS 9, IAS 39) довгострокові борги потрібно оцінювати саме так – за теперішньою вартістю, якщо ефект від дисконтування є суттєвим.
В українській практиці бухгалтерського обліку тривалий час дисконтування майже не застосовувалося. Часто підприємства доводили, що вплив дисконтування на показники звітності несуттєвий, і саме це використовували як підставу, щоб його уникати. У результаті фінансова звітність втрачала правдивість і корисність для реальних користувачів.
Актуальність теми дисконтування довгострокової заборгованості в Україні зросла протягом останніх років – через судові спори, у яких контролюючі органи наполягають на дисконтуванні навіть за відсутності детальної методики, а бізнес намагається довести протилежне.
Проблема відсутності офіційної методики
Проблема відсутності офіційної методики дисконтування полягає в тому, що в НП(С)БО закріплено вимогу оцінювати довгострокову заборгованість за теперішньою вартістю, але не визначено, як саме це робити. У стандартах немає чіткої вказівки, яку ставку дисконту застосовувати, яким чином розраховувати теперішню вартість і за яких умов ефект дисконтування вважається суттєвим.
У результаті одні підприємства орієнтуються на підходи МСФЗ, інші – на поради аудиторів чи контролюючих органів. Це призводить до різночитань у практиці й суперечливих рішень: бізнес намагається довести, що без методики застосувати норму неможливо, а податкові органи наполягають на обов’язковості дисконтування. Відсутність єдиного порядку знижує порівнянність фінансової звітності та стає підставою для судових спорів.
Судова практика: аргументи сторін
На практиці судових справ питання дисконтування довгострокової заборгованості часто стає каменем спотикання. Бізнес зазвичай доводить, що через відсутність офіційної методики застосувати вимогу національних стандартів неможливо, а отже – і дисконтування проводити не слід. Податкові органи, навпаки, наполягають: якщо стандарт вимагає оцінки за теперішньою вартістю, підприємство повинно знайти спосіб виконати цю норму, навіть спираючись на загальні принципи чи міжнародну практику.
Розглянемо на конкретних прикладах.
Постанова Верховного Суду від 06.03.2024 у справі №160/10420/20. Суть справи: податковий орган донарахував підприємству податок на прибуток, вважаючи, що воно мало дисконтувати довгострокову кредиторську заборгованість та включити суму дисконту до доходів, а також визнавати витрати через амортизацію.
Аргументи Бізнесу | Аргументи податкового органу | Аргументи суду |
1. Відсутність методики у НП(С)БО – стандарти передбачають оцінку довгострокових зобов’язань за теперішньою вартістю, але не містять порядку дисконтування, тому підприємство не мало обов’язку розробляти власну методику чи застосовувати МСФЗ. 2. Неправомірність вимог ДПС – податковий орган безпідставно нав’язав застосування розрахунків за МСФЗ, хоча платник, який веде облік за національними стандартами, не зобов’язаний їх використовувати. 3. Принцип суттєвості – навіть у випадку застосування дисконтування його вплив на фінансову звітність був несуттєвим, а НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Мінфіну від 07.02.2013 №73 дозволяє не враховувати несуттєві показники, що не впливають на користувачів звітності. | 1. Підстава для дисконтування є НП(С)БО 11, НП(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затверджене наказом Мінфіну від 30.11.2001 №559, НП(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затверджене наказом Мінфіну від 26.04.2000 №91, та НП(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», затверджене наказом Мінфіну від 24.01.2005 №817. На дату виникнення кредиторської заборгованості підприємство повинно визначати її теперішню вартість. Сума дисконту має визнаватися доходом при виникненні зобов'язання та витратами – у процесі амортизації протягом строку користування активом. 2. Операцію дисконтування необхідно здійснювати за формулою: РV=FV/(1+і)n, де:
| 1. Визначення національних стандартів не дозволяє застосувати МСБО у разі відсутності методів ведення обліку в НП(С)БО. 2. Застосування податковими органами розрахунку за формулою дисконтування заборгованості платника податків є неправомірним, оскільки ґрунтується на нормах МСБО, в той час як платник податків застосовує НП(С)БО. |
Суд став на бік платника, зробивши висновок, що відсутність методики у стандартах не дає підстави для податкових донарахувань.
Постанова Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №560/13047/21 (суть справи аналогічна попередній, але аргументи трохи інші).
Аргументи Бізнесу | Аргументи податкового органу | Аргументи суду |
1. Підприємство веде облік за НП(С)БО, які не містять чіткої методики дисконтування, тому не зобов’язане застосовувати МСФЗ. 2. Вплив дисконтування у даному випадку був несуттєвим і не змінював користь фінансової звітності для її користувачів. | 1. Довгострокова заборгованість мала бути дисконтована; різницю (суму дисконту) слід було віднести до доходів, а амортизацію дисконту – до витрат. 2. Будь-яке недисконтування призводить до викривлення фінансового результату та заниження об’єкта оподаткування. | 1. Застосування контролюючим органом МСБО за умови, що платник податків здійснює облік за НП(С)БО, є неправомірним та не відповідає положенням Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». 2. Принцип суттєвості дозволяє не визнавати несуттєві показники; у даному випадку ДПС не довела істотності впливу. |
Висновок суду: рішення податкового органу є неправомірним, оскільки вимога дисконтувати за міжнародними стандартами при веденні обліку за національними – необґрунтована.
Ризики для бізнесу при ігноруванні дисконтування
Ігнорування дисконтування довгострокової заборгованості створює для бізнесу низку ризиків.
- Податкові донарахування – податкові органи за будь-якої можливості будуть визнавати, що підприємство занизило фінансовий результат через відсутність дисконтування. Це загрожує донарахуванням податку на прибуток, штрафами та пенею і треба бути готовим доводити свою позицію через судове оскарження.
- Судові витрати – відсутність дисконтування вже стала предметом численних судових справ. Хоча практика позитивна, але ризик витрат часу та ресурсів на захист позиції підприємства є високим.
- Викривлення фінансової звітності, якщо довгострокові зобов’язання чи вимоги обліковуються за номіналом, звітність втрачає достовірність: активи можуть бути завищені, а зобов’язання – занижені. Це впливає на ключові фінансові показники.
- Втрати довіри інвесторів і кредиторів – користувачі фінансової звітності очікують правдивої інформації про реальний фінансовий стан компанії. Викривлені дані можуть знизити довіру до бізнесу та ускладнити доступ до фінансування.
- Ризик претензій аудиторів – аудитори можуть визнати, що звітність не відповідає принципу правдивого та неупередженого відображення, і висловити модифіковану думку. Це негативно вплине на репутацію підприємства
Альтернативи та практичні поради
Якщо методику офіційно не визначено, можна застосувати ставку дисконту, що відповідає ринковим кредитним ресурсам на аналогічний строк і валюту. Це відповідає економічній суті та позиції аудиторів.
Хоча не всі підприємства не зобов’язані застосовувати міжнародні стандарти, багато хто користується їх методикою як практичним прикладом для внутрішніх розрахунків. Головне – чітко зафіксувати це в обліковій політиці. Варто прописати в наказі про облікову політику, за якою ставкою й у яких випадках проводиться дисконтування. Це стане аргументом у разі перевірки чи спору.
Якщо розрахований ефект від дисконтування несуттєвий (не впливає на показники звітності), підприємство має право його не застосовувати. Головне – мати обґрунтування (розрахунок, довідку аудитора).
Зберігайте документи, які підтверджують обраний підхід (довідки банків про середні ставки, аудиторські висновки, внутрішні розрахунки). Це допоможе довести правомірність дій у спорі з податківцями.
Висновки
- Дисконтування довгострокової заборгованості – це не просто технічна вимога, а інструмент, який забезпечує правдивість і достовірність фінансової звітності.
- Судова практика наразі схиляється на користь бізнесу: відсутність методики не може бути підставою для донарахувань, а застосування МСФЗ у випадку звітності за національними стандартами – неправомірне. Водночас ігнорування дисконтування пов’язане з ризиками – від претензій податківців та судових витрат до втрати довіри інвесторів і аудиторів.
- Найкращий вихід для підприємства – виробити власний підхід: орієнтуватися на ринкові ставки, закріпити правила дисконтування в обліковій політиці, документально обґрунтовувати несуттєвість ефекту. Це дозволить не лише захиститися під час перевірки чи спору, а й забезпечити якісну звітність для інвесторів і кредиторів.
Юлія КОВАЛЕНКО, головний бухгалтер, бізнес-тренер за програмою сертифікації CIPAEN – курс фінансового обліку 1, програми ACCA DipIFR(ukr), автор статей в профільні видання, лектор, консультант по податковим та бухгалтерським питанням, власник сертифікатів ACCA DipIFR, ACPM, САР, CIPA, SertIFRS.
Шаблони та зразки документів:
Наказ про облікову політику ТОВ
Наказ про облікову політику неприбуткової організації
Наказ про облікову політику виробничого підприємства
Наказ про облікову політику сільськогосподарського підприємства
Наказ про організацію обліку та облікову політику підприємства, що надає послуги оренди
Наказ про організацію обліку та облікову політику підприємства, що займається оптовою торгівлею
Читайте більше:
Бухгалтерський та податковий облік дисконтованої заборгованості
Дисконтування дебіторської і кредиторської заборгованостей: формула, ставка, період