27 березня Верховна Рада ухвалила Закон України від 27.03.2025 №4340-IX «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану», який очікує на підпис Президента.
Законодавчий акт передбачає, що
позичальник може звернутися до кредитора із заявою про призупинення нарахування та сплати основної суми кредиту, відсотків, комісій та інших платежів за умови, що договір кредиту було укладено до набрання чинності законом, а виконання зобов’язань забезпечено заставою майна (нерухомості, обладнання чи транспортних засобів), яке перебуває на окупованих територіях або територіях активних бойових дій.
Умови призупинення:
- Важливо, що таке майно має становити понад 50 % вартості застави за договором.
- Аналогічні положення застосовуються до договорів фінансового лізингу, де об’єкт лізингу знищено, викрадено чи втрачено на зазначених територіях.
- У разі дотримання таких умов позичальник звільняється від сплати зобов’язань, включаючи нараховані, але не сплачені суми, а також від відповідальності за їх невиконання.
- Призупинення діятиме протягом усього періоду воєнного стану та одного року після його припинення.
- Крім того, зупиняються будь-які дії щодо примусового стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставу, а строк дії договорів кредиту чи лізингу автоматично продовжується на період призупинення.
Значення цього Закону важко переоцінити, оскільки він створює правовий механізм захисту бізнесу, який втратив можливість вести діяльність через війну, але продовжує нести тягар кредитних зобов’язань, що є критично важливим для відновлення бізнесу після деокупації.
Сьогодні бізнес намагався захистити свої права у суді, посилаючись на форс-мажорні обставини, які обумовлені збройною агресією РФ. У низці справ суди визнавали окупацію чи бойові дії форс-мажором, що звільняє позичальників від відповідальності за невиконання кредитних зобов’язань.
Наприклад, у справах №№916/4865/23, 916/5104/23 Господарський суд Одеської області визнав, що окупація унеможливила виконання кредитного договору, а тому відмовив у стягненні заборгованості, посилаючись на сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажор.
Водночас, отримання сертифіката є окремим викликом. ТПП видає їх на підставі заяви та підтверджувальних документів, таких як акти про знищення майна, витяги з реєстрів чи повідомлення правоохоронних органів. Проте на практиці бізнеси, особливо ті, що залишилися на окупованих територіях, стикаються з труднощами у зборі таких документів.
І вищезазначений Закон частково вирішує цю проблему, встановлюючи спрощений механізм призупинення зобов’язань без обов’язкового отримання сертифіката ТПП, якщо виконуються передбачені умови.
Джерело: НААУ