Після надходження позову суд самостійно отримує інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи – відповідача. І за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п’яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків та призначає судове засідання, а також направляє відповідачу копію позовної заяви з додатками та ухвалу про відкриття провадження.
Але направлення поштою у паперовій формі може мати і деякі мінуси. Наприклад, лист може лежати у поштовому відділенні для суду тижнями і завдяки слабкій комунікації своєчасно не потрапити. Іноді бувають випадки повернення листа за закінченням строку зберігання.
Аби уникнути волокити адвокати все частіше подають заяви через Електронний суд. І тут варто враховувати певні процесуальні моменти.
Так, у разі подання до суду позовної заяви та документів через Електронний суд позивач зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів (ч. 1 ст. 177 та ч. 7 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК). Якщо відповідачем у справі є фізична особа, яка не має зареєстрованого електронного кабінету в Електронному суді, такі документи направляються їй у паперовій формі листом з описом вкладення.
На практиці, більшість судів не звертають увагу на відсутність доказів направлення позову на адресу відповідача. Проте за їх відсутності суд може постановити ухвалу і залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк на виправлення недоліків заяви. Що ж робити, коли відповідач знаходиться на ТОТ, з якою немає поштового або іншого сполучення?
У цьому випадку, варто подати заяву до суду у якій повідомити про об’єктивну неможливість виконання вимоги поштового направлення. Доречно буде посилатися на Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309). З урахуванням положень п. 19 ч. 1 Перехідних положень ЦПК та ст. 121 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон №1207) необхідно просити суд:
- відкрити провадження у справі і здійснити належний розгляд цієї справи;
- повідомляти відповідача щодо відповідних процесуальних дій шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади України з посиланням на вебадресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Такий підхід уже знайшов підтримку в апеляції. Тож судді першої інстанції матимуть більше впевненості у розумінні норм процесуального законодавства.
Так, Херсонський апеляційний суд у постанові від 18.09.2024 у справі №766/10468/24 зауважив, що визначені статтями ЦПК вимоги до форми та змісту позовної заяви, а також документів, які додаються до позовної заяви, в тому числі і щодо необхідності надання заявником доказів надсилання поданих ним документів протилежній стороні, є проявом здорового формалізму, який передбачає обов`язок всіх учасників судового процесу дотримуватися процедур, визначених законодавством, нехтування якими призводить до суттєвих негативних наслідків.
Разом з тим, згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).
Зі змісту позовної заяви вбачалося, що останнім відомим позивачеві місцем проживання відповідача було селище яке є тимчасово окупованою територію та відповідно не має поштового або іншого сполучення.
Статтею 121 Закону №1207 передбачено, що якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на ТОТ і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в ЄДРСР або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України від 22.12.2005 №3262-IV «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до реєстру. І з моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на ТОТ, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обовʼязків.
З огляду на викладене, спроби суду повернути позовну заяву з підстав ненадання доказів надсилання її копії особі, яка перебуває на ТОТ, можуть розцінюватися як прояв надмірного формалізму та по своїй суті є об`єктивною перешкодою у доступі до судочинства.
Отже, позивачам варто саме таким чином обґрунтовувати об’єктивну неможливість виконання вимог законодавства щодо направлення копій позовної заяви відповідачам, які перебувають на ТОТ, а також посилатися на відповідні нормативні акти та судову практику. Судді, у свою чергу, зобов’язані керуватися принципами забезпечення реального доступу до правосуддя, уникати надмірного формалізму і розглядати такі справи в рамках передбаченого законом порядку, використовуючи альтернативні способи повідомлення сторін через вебпортал судової влади.
Джерело: НААУ