Відповідно до пп. 14.1.52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), договір довгострокового страхування життя – договір страхування життя строком на п’ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором.
Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п’яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов’язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку - роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя.
Згідно з пп. 170.8.1 ПКУ, податковим агентом платника податку - отримувача виплати, довічної пенсії чи викупної суми є страховик-резидент, який нараховує страхову виплату чи викупну суму за договором недержавного пенсійного забезпечення або довгострокового страхування життя.
Відповідно до пп. 170.8.2 ПКУ податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою, визначеною у п. 167.1 ПКУ (18 відсотків) з 60 відсотків суми одноразової страхової виплати за договором довгострокового страхування життя у разі досягнення застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи її доживання до закінчення строку такого договору.
Враховуючи вищевикладене, уся сума одноразової страхової виплати, яка виплачується застрахованій особі, що дожила до закінчення строку договору довгострокового страхування життя, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, однак оподатковується лише 60 відсотків від такої суми.
Джерело: ДПС