Один товар – різні способи доставки: як не помилитися з розподілом транспортно-заготівельних витрат

1. Що таке транспортно-заготівельні витрати і як їх обліковувати
2. Як визначити середній відсоток ТЗВ та правильно розподілити їх між запасами
3. Практичний приклад розрахунку та розподілу ТЗВ
4. Доставка власним транспортом: як відображати витрати
5. Що варто закріпити в обліковій політиці
6. Висновки

Що таке транспортно-заготівельні витрати і як їх обліковувати

Пункт 9 НП(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну від 20.10.1999 №246 (далі – НП(С)БО 9), відносить транспортно-заготівельні витрати (далі – ТЗВ) до витрат, що формують первісну вартість запасів, придбаних за плату.

До таких витрат належать, зокрема, витрати на заготівлю запасів, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання та страхування ризиків транспортування.

Обліковувати транспортно-заготівельні витрати можна декількома способами.

Перший – включати їх безпосередньо до первісної вартості конкретних запасів. Пункт 5.5 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 №2, рекомендує застосовувати такий підхід, якщо можна достовірно визначити суму транспортно-заготівельних витрат, що безпосередньо належить до придбаних запасів.

Наприклад, окремий рейс перевізника стосується лише однієї партії товару. Вартість такого перевезення можна одразу включити до первісної вартості цієї партії.

Другий спосіб – обліковувати транспортно-заготівельні витрати окремою сумою.

Якщо такі витрати пов’язані з доставкою кількох найменувань, груп або видів запасів, їх можна накопичувати за відповідними групами запасів на окремому субрахунку. Тоді транспортно заготівельні витрати щомісяця розподіляють між запасами, що вибули протягом місяця, і запасами, які залишилися на кінець місяця.

Як визначити середній відсоток ТЗВ та правильно розподілити їх між запасами

Для цього визначають середній відсоток ТЗВ:

1. у чисельнику – залишок ТЗВ на початок місяця плюс ТЗВ поточного місяця.
2. у знаменнику – вартість відповідних запасів на початок місяця плюс вартість запасів, що надійшли протягом місяця.

У знаменник включають лише вартість тієї групи запасів, щодо якої накопичуються відповідні транспортно-заготівельні витрати.

Отриманий відсоток застосовують до вартості запасів, що вибули.

Але головна складність – не формула. Важливо правильно визначити групу запасів, щодо якої розподіляються ТЗВ.

Уявімо, що підприємство торгує цементом.

Першу партію доставив постачальник відповідно до умов договору поставки. У такому разі для покупця витрати на таку доставку є складовою суми, що сплачується постачальнику за договором, а не окремими ТЗВ покупця. Це стосується і ситуації, коли вартість доставки постачальник зазначив у документах окремо.

Другу партію привіз сторонній перевізник. Вартість перевезення підприємство достовірно пов’язало саме з цією партією і включило безпосередньо до її первісної вартості.

Третю партію підприємство забрало власним транспортом, а відповідні транспортно-заготівельні витрати обліковує окремо. Виникає запитання:

А чи можна і чи це правильно накопичені транспортно-заготівельні витрати розподіляти лише на цемент, доставлений власним автомобілем?

Сам по собі спосіб доставки не є достатньою підставою для формування окремої групи запасів для розподілу ТЗВ. Якщо після оприбуткування цемент обліковують як одну однорідну групу і під час вибуття неможливо ідентифікувати запаси залежно від способу їх доставки, розподіляти накопичені транспортно-заготівельні витрати лише на умовний залишок «цементу, доставленого власним транспортом» методологічно некоректно.

Окремий розрахунок можливий, якщо підприємство фактично веде відокремлений аналітичний облік відповідної групи запасів, може окремо визначити її надходження, вибуття та залишок, а такий підхід є економічно обґрунтованим і закріпленим в обліковій політиці.

Практичний приклад розрахунку та розподілу ТЗВ

Розглянемо приклад. Припустимо, на початок місяця вартість відповідної групи товарів становить 40 000 гривень. Протягом місяця надійшло товарів ще на 60 000 гривень.

Отже, база розподілу – 100 000 гривень.

Залишок ТЗВ на початок місяця разом із ТЗВ поточного місяця – 5 000 гривень. Середній відсоток ТЗВ: 5 000 ділимо на 100 000 і множимо на 100%. Отримуємо 5%.

Якщо протягом місяця вибуло товарів вартістю 70 000 гривень, на них припадає 3 500 гривень транспортно-заготівельних витрат.

Решта «транспортних» витрат – 1 500 гривень, припадає на залишок запасів.

Доставка власним транспортом: як відображати витрати

НП(С)БО 9 не ставить порядок обліку транспортно-заготівельних витрат у залежність від того, хто перевозить запаси.

Тому витрати на доставку запасів власним транспортом у частині, що пов’язана з їх придбанням і доставкою до місця використання, також можуть формувати ТЗВ. Вартість робіт власного транспортного підрозділу доцільно визначати за виробничою собівартістю послуг з перевезення.

Якщо транспорт використовується і для доставки придбаних запасів, і для інших цілей, витрати потрібно розмежовувати за економічно обґрунтованою базою та належно організувати аналітичний облік.

Отже, правило «власний транспорт – розподіляємо, сторонній перевізник – включаємо прямо» неправильне. Визначальним є зв’язок витрат із конкретними запасами та можливість достовірно визначити їх суму.

Що варто закріпити в обліковій політиці

Підприємству доцільно визначити в обліковій політиці:

1. коли транспортно-заготівельні витрати включають безпосередньо до первісної вартості запасів;
2. коли їх обліковують окремо;
3. за якими групами запасів накопичують і розподіляють транспортно-заготівельні витрати;
4. як організовано аналітичний облік таких запасів;
5. які бази розподілу застосовують, якщо спільні ТЗВ стосуються кількох найменувань запасів;
6. як визначають і розмежовують витрати на доставку запасів власним транспортом.

Висновки

1. Транспортно-заготівельні витрати є складовою первісної вартості придбаних запасів.
2. Якщо суму транспортно-заготівельних витрат можна достовірно віднести до конкретних найменувань, груп або видів запасів, її включають безпосередньо до їх первісної вартості. Якщо одним перевезенням доставляють кілька найменувань запасів, спільні транспортні витрати можна розподілити між ними за економічно обґрунтованою базою.
3. Якщо ТЗВ обліковують окремо, їх накопичують за відповідною групою запасів на окремому субрахунку або аналітичному рахунку та щомісяця розподіляють між запасами, що вибули, і залишком запасів за середнім відсотком.
4. Спосіб доставки – власним транспортом, стороннім перевізником чи постачальником – сам по собі не визначає спосіб обліку. Важливо, хто відповідно до договору несе витрати на транспортування, яких саме запасів вони стосуються та чи можна достовірно визначити суму витрат, що припадає на ці запаси.
5. Якщо запаси доставляють власним транспортом, витрати на таке перевезення можуть формувати ТЗВ. Вартість послуг власного транспортного підрозділу визначають виходячи з виробничої собівартості перевезення.

Читайте більше:

Директор підписує договори з клієнтами в ресторані: чи можна поставити на витрати

Підписка на ChatGPT за рахунок компанії: витрати, ПДВ та ризик додаткового блага

Витрати приватного виконавця: що можна врахувати при розрахунку доходу

Телефонія за допомогою ШІ: облік витрат

ТОВ оплачує харчування працівників: як провести витрати без персоналізації

ДПС пояснила, у якому періоді ФОП враховує витрати на придбання товарів

Витрати на оцінку збитків від війни: як правильно відобразити в бухобліку