
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (далі – ВС) у постанові від 27.05.2026 №761/36941/20 дійшов висновку:
Банк, який виводиться з ринку, до моменту державної реєстрації його припинення не позбавлений правосуб’єктності і залишається самостійним учасником правовідносин. Оскільки трудові відносини виникають безпосередньо між працівником і банком як юридичною особою, саме до банку мають пред'являтися вимоги щодо виконання обов’язків роботодавця. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноважена особа лише представляють банк і виконують функції його органів управління, тому вони не набувають самостійних прав та обов’язків у цих правовідносинах.
У справі, що переглядалася, позивачка звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноваженої особи на здійснення ліквідації банку, вимагаючи видати їй:
- трудову книжку;
- наказ про звільнення через порушення роботодавцем законодавства про працю;
- стягнути заборгованість із заробітної плати;
- здійснити компенсаторні виплати.
Вона обґрунтувала вимоги тим, що після запровадження в установі простою виплати припинилися, а її заява про звільнення за власним бажанням була проігнорована.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольнив позов. Суди встановили факт порушення трудових прав працівниці й поклали обов’язок щодо видачі документів і здійснення грошових виплат безпосередньо на Фонд та його уповноважену особу, вважаючи їх належними відповідачами в цій справі.
ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нову постанову про відмову в задоволенні позову до Фонду і його уповноваженої особи. Суд касаційної інстанції констатував, що покладання відповідальності за невиплату заробітної плати безпосередньо на Фонд та ліквідатора банку є помилковим, оскільки не враховує правову природу представництва банку, що виводиться з ринку.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
ВС наголосив, що визначення відповідачів у позові є правом позивача, проте встановлення їх належності – обов’язок суду, який виконується під час розгляду справи. З огляду на те, що вимоги були заявлені до представників (самого Фонду та уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку) замість банку як самостійної юридичної особи і роботодавця позивачки, ВС зазначив, що пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Джерело: ВС
Читайте більше:
ВС: коли профспілка не може вимагати звільнення керівника
Мобінг через зарплату і звільнення: новий підхід у судовій практиці
Огляд судової практики КЦС ВС: найважливіші правові позиції травня 2026 року
Верховний Суд роз'яснив, хто відповідає за борги із зарплати комунального підприємства




















