Готуємося до податкової перевірки: що перевірити у собівартості товарів (робіт, послуг)

1. Собівартість у податковому законодавстві
2. Облікова політика та її вплив на собівартість
3. Калькуляція собівартості: чи завжди вона потрібна
4. Первинні документи для підтвердження складових собівартості
5. Висновки

Собівартість у податковому законодавстві

Наразі собівартість товарів у торговельних операціях визначається за правилами НП(С)БО 9 «Запаси», а собівартість власної продукції та послуг – за НП(С)БО 16 «Витрати».

Витрати, що входять до складу собівартості, потребують підтвердження первинними документами, розрахунком (калькуляцією) та обліковою політикою.

Облікова політика та її вплив на собівартість

Облікова політика при перевірці допоможе обґрунтувати розрахунок витрат, а саме спосіб віднесення понесених витрат до витрат періоду у складі собівартості.

Наказом Мінфіну від 27.06.2013 №635 затверджено Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства.

Серед положень облікової політики, які впливають на собівартість:

1. статті калькулювання собівартості одиниці продукції або послуг (наприклад, сировина, матеріали, паливо, енергія, зарплата);
2. перелік прямих, і загальновиробничих витрат, бази їх розподілу між видами продукції (базою розподілу, наприклад, можуть бути години праці, зарплата, обсяг діяльності, прямі витрати);
3. метод оцінки вибуття запасів (ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, ФІФО, нормативних затрат, ціни продажу);
4. періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів (оцінка за щомісячною або за періодичною середньозваженою собівартістю запасів);
5. порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат (включення ТЗВ до первісної вартості конкретних найменувань, груп, видів запасів або узагальнення суми ТЗВ за окремими групами запасів на окремому субрахунку);
6. визначення одиниці бухгалтерського обліку запасів (найменування або однорідна група (вид));
7. методи амортизації необоротних активів;
8. вартісні ознаки малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА).

Завантажуйте зразки наказів про облікову політику: Наказ про облікову політику ТОВ та Наказ про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики ТОВ

Калькуляція собівартості: чи завжди вона потрібна

Коли йдеться про власновироблену продукцію або роботи (послуги), для підтвердження витрат періоду одних лише первинних документів, отриманих від постачальників, недостатньо. Згідно з п. 7 НПСБО 16:

Витрати визнаються витратами певного періодуодночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Тут йдеться саме про собівартість реалізації, до складу якої включаються:

1. виробнича собівартість продукції (робіт, послуг), реалізованих протягом звітного періоду,
2. нерозподілені постійні загальновиробничі витрати,
3. наднормативні виробничі витрати (п. 11 НП(С)БО 16).

Тобто, не відносяться до витрат періоду витрати у складі незавершеного виробництва та у залишках готової продукції.

Складові виробничої собівартості продукції наведено у пп. 11-16 НП(С)БО 16 (див. також Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Державного комітету промислової політики України від 09.07.2007 № 373).

Насамперед треба обрати одиницю об’єкта витрат (вироби, вузли, деталі, групи однорідних виробів, виробництва, процеси, фази, стадії, переділи технологічних процесів, окремі операції, замовлення, види діяльності тощо). А вже потім приступати до формування собівартості. Це зручно робити за статтями калькулювання – наприклад:

1. сировина та матеріали;
2. допоміжні матеріали;
3. купівельні напівфабрикати;
4. роботи і послуги сторонніх підприємств;
5. паливо і енергія;
6. основна зарплата у вигляді тарифних ставок та відрядних оцінок;
7. утримання та експлуатація основних засобів.

Тобто треба скласти калькуляцію – представлений у табличній формі бухгалтерський розрахунок витрат у грошовому вираженні на виробництво одиниці виробу чи партії виробів.

Завантажуйте зразок: Нормативна (звітна) калькуляція виробничої собівартості

Вона підтверджує суму витрат на виробництво одиниці продукції разом з первинними документами, тобто, кожна стаття має бути документально підтверджена. Для цього треба мати:

1. норми витрат сировини та матеріалів;
2. норми відходів та браку.

Такі норми підприємство затверджує самостійно на підставі технологічних карт, стандартів та інших подібних документів.

У деяких випадках понаднормативні витрати також включаються до складу собівартості (рахунок 90) – якщо некоректно визначені норми, або якщо понаднормативні витрати пов’язані з об’єктивними обставинами (лист Мінфіну від 15.04.2005 №31-04220-20-17/6687).

Якщо є особи, винні у псуванні, у нестачі, порушенні правил виробництва і зберігання, то понаднормативні витрати або обліковуються на розрахунках з винними особами (рахунок 375), або списуються на витрати періоду (рахунок 949).

Виробничу собівартість також можна визначати за оцінкою незавершеного виробництва за формулою:

де НЗВ – вартість незавершеного виробництва.

Тоді розрахунок собівартості буде містити наступні 3 кроки:

Крок 1: проведення інвентаризації залишків продукції, яка не пройшла повну обробку (п. 4.6 розд. ІІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене наказом Мінфіну від 02.09.2014 №879).

Крок 2: визначення суми прямих витрат на матеріали, сировину, зарплату тощо за нормами і розцінками.

Крок 3: визначення собівартості готової продукції за наведеною вище формулою.

У такому випадку калькуляція собівартості може і не здійснюватися.

У бухобліку всі реально понесені витрати відображаються в обліку на рахунках 90-97.

Інша справа – податковий облік. Витрати у межах затверджених норм при перевірці вважаються господарською діяльністю, а понаднормативні витрати, як правило, призводять до необхідності нарахування ПДВ за пп. «г» п. 198.5 ПКУ (по суті, йдеться про компенсацію податкового кредиту в цій частині).

Завантажуйте Універсальний довідник «Собівартість, калькуляція, приклади розрахунків та зразки наказів»

Первинні документи для підтвердження складових собівартості

Для підтвердження витрат необхідні первинні документи. Мінфін у листі від 15.02.2013 №31-08410-07/23-357/246 зазначає, що первинними є документи, створені у письмовій або електронній формі, які фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

При цьому калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки нею не фіксуються будь-які господарські операції.

У більшості випадків для підтвердження витрат мають бути договори з постачальниками, а також акти виконаних робіт (наданих послуг), накладні, акти приймання-передачі, транспортні документи і документи на зберігання (якщо таке було).

За відсутності первинних документів операція вважається не підтвердженою документально, і проблем при перевірці уникнути не вдасться.

Згідно з п. 5 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі –Закон №996):

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Тобто пріоритет мають не первинні документи, а факт здійснення господарської операції. Це не означає, що первинних документів може не бути взагалі, але вони можуть бути отримані пізніше.

У п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88 передбачена можливість складання внутрішніх первинних документів (актів) посадовими особами, відповідальними за приймання-відпуск товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг. Ці внутрішні акти тимчасово заміняють документи від постачальників і мають містити всі необхідні реквізити первинного документа (п. 2 ст. 9 Закону №996).

Судячи з п. 2 ст. 9 Закону №966, головними реквізитами первинного документа є ті, які дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, дату складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції.

А «неістотні недоліки», які не перешкоджають ідентифікувати операцію, «не є підставою для невизнання господарської операції». Але на практиці такі недоліки можуть стати предметом судових спорів.

Висновки

1. Перед податковою перевіркою треба впевнитись, що всі витрати підтверджені документально – є «зовнішні» первинні документи на придбання товарів та послуг, а також «внутрішні» документи, що підтверджують розмір витрат. Це затверджені керівником норми, положення обліковою політики, а також розрахунок виробничої собівартості та собівартості реалізації.
2. Калькуляція собівартості як така застосовується у виробництві. За її відсутності підприємство має надати при перевірці розрахунок собівартості реалізованих товарів або послуг в іншому вигляді. Головне – щоб такий розрахунок був.

Статті на тему:

Інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості

Як уникнути відповідальності за помилки попереднього бухгалтера

Фінмоніторинг для бухгалтера, аудитора та податкового консультанта

Шаблони та зразки документів:

Наказ про облікову політику ТОВ

Довідник План рахунків бухгалтерського обліку

Нормативна (звітна) калькуляція виробничої собівартості

Універсальний довідник «Собівартість, калькуляція, приклади розрахунків та зразки наказів»

Наказ про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики ТОВ

Відео на тему:

Податковий аудит: собівартість, первинка, звітність, розбір помилок

Собівартість товарів, робіт / послуг: 5 ключових помилок в обліку витрат

ТОП 5 помилок у собівартості товарів, робіт та послуг, за які штрафує ДПС

Як уникнути штрафів при розрахунку собівартості: поради від головного бухгалтера

Собівартість в обліковій політиці, доходи / витрати / співставлення рядків фінзвітності

ТОП кейсів для уникнення штрафів при розрахунку собівартості від головного бухгалтера

На платформі з’явився новий сервіс «Строки зберігання документів», який підкаже мінімальний строк зберігання обраного Вами документа. Перш ніж знищувати документи, переконайтеся, що строки зберігання вже закінчились. Якщо їх не дотримаєтеся, це може обернутися відповідальністю, як для підприємства, так і для посадових осіб.