Як повідомляє «Судово-юридична газета», Верховний Суд (далі – ВС) у постанові від 29.01.2026 у справі №300/772/23 розглянув спір між працівником ГУ ДПС в Івано-Франківській області (позивач) та податковим органом. Позивач вимагав визнати протиправною відмову у перерахунку зарплати та зобов’язати здійснити виплату з урахуванням 25% підвищення відповідно до:
- Закону України від 15.02.1995 №56/95-ВР «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (далі – Закон);
- постанови КМУ від 11.02.1995 №648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» (далі – Постанова).
Держслужбовець працював старшим державним інспектором, а його робоче місце згідно з посадовими інструкціями було визначене за адресою:
- м. Долина Івано-Франківської області.
ДПС не нараховувала підвищення до посадового окладу, мотивуючи тим, що юридична адреса управління розташована в Івано-Франківську, який не має статусу гірського, а також тим, що в штатному розписі не передбачено відповідної надбавки.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, однак Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував це рішення та зобов’язав ДПС провести перерахунок зарплати за період з 15.12.2020 по 31.01.2023.
ВС підтримав постанову апеляційного суду та наголосив, що:
- поняття «юридична адреса установи», «фактичне розташування установи» та «постійне робоче місце працівника» не є тотожними поняттями;
- підвищений розмір посадового окладу на 25%, передбачений Законом та Постановою, є самим посадовим окладом (тобто, певна державна соціальна гарантія, що має на меті компенсування особі її особливих умов праці в гірській місцевості, що передбачено законодавством про оплату праці);
- табелі обліку робочого часу та інші документи, на які посилалася ДПС, не доводять, що працівник постійно працював в Івано-Франківську. Крім того, табелі робочого часу, які містяться у матеріалах справи, не містять особистих підписів позивача.
ВС вказав, що посадова інструкція є основним документом для державного службовця, оскільки вона регламентує його організаційно-правовий статус, визначає конкретні завдання, обовʼязки, права та відповідальність, а також умови служби, які, серед іншого, включають й визначення постійного місця роботи, що у сукупності є ключовим для ефективного виконання функцій та забезпечення умов праці.
Джерело: «Судово-юридична газета»
Читайте більше:
Ухилення від ЛКК може коштувати зарплати: рішення Верховного Суду
Премії, допомоги та «вимушений прогул»: ключові висновки Верховного Суду
Повідомлення через Viber визнано належним доказом ознайомлення з наказом: ВС
Не назва посади, а функції: коли договір про повну матеріальну відповідальність є законним
