Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу колишньої працівниці Харківського бронетанкового заводу, однак залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову в поновленні на роботі, стягненні середнього заробітку та моральної шкоди.
Як ідеться в постанові від 22.01.2025 №642/2981/24, позивачка оскаржувала своє звільнення з посади провідного інженера, стверджуючи, що воно відбулося під психологічним тиском і є наслідком мобінгу з боку керівництва та колег. Вона наполягала, що заяву про звільнення за угодою сторін її змусили написати, а сама угода була формальною.
За словами жінки, вона працювала у відповідача тривалий час (декілька років). За час роботи, згідно записів в трудовій книжці не допускала дисциплінарних проступків, а навпаки – преміювалась. У 2023 році на заводі змінилось керівництво і з цього моменту відношення до неї теж змінилось. Позивач вказувала, що намагалася сумлінно виконувати свої обовʼязки в умовах війни на стратегічно важливому для оборони України підприємстві, але зіткнулась із цькуванням з боку свого керівника. За її словами, керівник систематично умисно принижувала її честь та гідність, ділову репутацію в колективі, перешкоджала здійсненню нею службових обовʼязків та взаємодії із іншими працівниками, лаяла, ображала і застосовувала щодо неї грубу нецензурну лексику з метою змусити звільнитись.
Відтак, позивач неодноразово зверталась усно, а також письмово до керівника підприємства та профспілки, але усі звернення були проігноровані.
А згодом, як зазначено у позові, її викликали до кабінету директора, де безапеляційно предʼявили вимогу звільнитись і вручили вже заздалегідь виготовлений наказ про звільнення «за угодою сторін». Насправді ж, каже жінка, жодних угод не укладалось і звільнення було примусовим як результат тривалого системного морально-психологічного тиску (мобінгу).
Таким чином, оскільки звільнення відбулось незаконно, позивач вимагає поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім того, їй завдано моральної шкоди, адже вона була піддана мобінгу, змінено її звичайний уклад життя, вона відчуває образу, беззахисність і душевний біль. Все це, за її словами, потребує від неї значних морально-психологічних зусиль для організації свого життя.
Рішення судів
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що звільнення відбулося на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України – за угодою сторін, за письмовою заявою працівниці. Вони також зазначили, що позивачка не надала доказів на підтвердження мобінгу відносно неї зі сторони відповідача та незаконності її звільнення.Зокрема, аудіозаписи конфліктів, службові записки та звернення до органів влади не підтвердили наявність саме мобінгу в розумінні закону.
Так, наданий позивачем аудіозапис розмови від 02.04.2024 на підтвердження мобінгу зі сторони керівниці є неналежним доказом, адже співрозмовники на таких записах не ідентифіковані, з цих аудіозаписів неможливо встановити дату, час та місце, коли та де така розмова відбувалася. Відповідних експертиз про відповідність голосів конкретним особам позивачем та її представником не заявлялось. Крім того, записи здійснено приховано. Попередження про те, що вказана розмова вже записується, аудіозапис не містить.
Крім того, здійснення звукового запису голосу особи без її згоди порушує право на охорону особистих інтересів особи. Таким чином, відсутні відомості про те, що такий аудіозапис отриманий у встановленому законом порядку. При відтворенні вказаного аудіозапису встановлено, що на ньому міститься розмова, де дві особи сваряться, що не може бути розцінено як мобінг в розумінні закону.
Також суд зазначив, що надані позивачем службові записки голові профспілки та в. о. заступника директора є односторонніми проявами зі сторони позивача, не містять у собі доказів про їх фактичне направлення відповідним особам для проведення відповідних перевірок.
Також суд першої інстанції відхилив посилання позивача на копії документів про її звернення до відділу поліції, Президента України, СБУ щодо неналежної поведінки керівниці по відношенню до неї, адже такі заяви датовані липнем 2024 року та не можуть достовірно свідчити про вчинення відносно позивача мобінгу у період з 12 лютого 2024 року до дати її звільнення з посади – 29 квітня 2024 року. Відповідних перевірок обставин, зазначених в таких заявах, не проводилось.
Рішення Верховного Суду
Верховний Суд погодився з цими висновками, наголосивши, що для встановлення факту мобінгу необхідно довести систематичні, тривалі та умисні дії психологічного чи економічного тиску. Окремі конфлікти або напружені стосунки в колективі самі по собі не є підставою для визнання мобінгу.
Джерело: Судово-юридична газета
Читайте більше:
Чи є пасивна агресія в колективі мобінгом
Перевірки органами Держпраці у 2026 році: особливості проведення
Форми прояву мобінгу: економічний або психологічний тиск
Мобінг чи конструктивна критика: у чому різниця
Мобінг у сільраді: ВС скерував справу до адміністративної юрисдикції
