Огляд Вищою школою адвокатури НААУ постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.12.2025 у справі №947/39286/23.
Короткий зміст позовних вимог:
У грудні 2023 року ТОВ «Автосервіс» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь суму матеріальної шкоди у розмірі 783 006,52 грн.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач працював у ТОВ «Автосервіс» на посаді водія та 03 лютого 2023 року, керуючи транспортним засобом не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на будинок на вул. Болградська в с. Василівка.
Позивач стверджує, що у зв`язку із тим, що транспортний засіб було передано відповідачу, шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню на підставі ч. 2 ст. 134 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП)..
Позиція Верховного Суду
Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Автосервіс» посилалося на п. 2, 6 ч. 1 ст. 134 КЗпП, де передбачено, що працівник несе повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:
- майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
- також коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків.
Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику (ч. 1, 2 та 4 ст. 130 КЗпП).
Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається КМУ. Перелік посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається КМУ (ст. 135-1 КЗпП).
При розгляді справ про матеріальну відповідальність за письмовим договором про повну матеріальну відповідальність суд зобов`язаний перевірити, чи належить працівник до категорії осіб, з якими відповідно до ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов працівник несе лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо законом не передбачено інше.
Встановивши, що працюючи на посаді водія автотранспортних засобів, і під час виконання трудових обов`язків скоїв ДТП, завдав відповідачу майнової шкоди, врахувавши, що посада водія не належить до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, позивач не довів можливість покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за завдану шкоду, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що працівник не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди, та відмовив у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до подорожнього листа транспортний засіб з напівпричепом було передано відповідачу під його підпис, тому шкода підлягає відшкодуванню на підставі ч. 2 ст. 134 КЗпП, на увагу не заслуговують, адже подорожній лист є документом для звітності, а не для фіксації передання майна чи цінностей, а тому він не може бути підставою для покладення матеріальної відповідальності.
Джерело: Вища школа адвокатури НААУ
Читайте більше:
Звільнення матеріально відповідальної особи (МВО): алгоритм дій та ризики роботодавця
Чи потрібно щороку змінювати матеріально відповідальну особу
Як оформити на роботу матеріально-відповідальну особу: алгоритм для роботодавців
Матеріальна відповідальність працівників
Обов’язки роботодавця до початку роботи працівника за трудовим договором
