Пояснення платника податків не є підставою для встановлення податкового порушення

Після проведення виїзної перевірки, податківці прийняли податкове повідомлення-рішення, яким нарахували платникові ПДВ зобов’язання з ПДВ та штраф, на підставі пояснень платника та ігноруючи первинні документи. Платник оскаржив це рішення у судах. Верховний Суд дійшов висновку, що такі дії податківців – неправомірні

Суд встановив, що про наявність у позивача (платника податків) ТМЦ у періоді, який перевірявся, свідчать первинні документи про придбання таких ТМЦ, що підтверджується:


  1.  податковими накладними;
  2. видатковими накладними;
  3. платіжними дорученнями про їх оплату;
  4. банківськими виписками;
  5. договорами.


Отже, підтвердженням про їх відсутність у такому ж податковому періоді повинні бути також первинні бухгалтерські документи про їх використання (реалізацію).


Натомість, податковий орган обґрунтовував правомірність нарахування податкових зобов’язань та штрафу тим, що платник зобов`язаний нарахувати коригуючі податкові зобов`язання з ПДВ, на підставі п. 198.5 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) оскільки, згідно пояснень самого платника податків, наданих під час перевірки, у нього відсутні залишки ТМЦ.


Суди встановили, що інформація, яка міститься в поясненні (довідці), не відповідає дійсності та наявним у матеріалах справи первинним документам та написана на вимогу ревізора.


Верховний Суд вказав, що зі змісту  ст. 83 ПКУ, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є виключно:


  1. документи, визначені ПКУ;
  2. податкова інформація;
  3. експертні висновки, надані відповідно до законодавства;
  4. судові рішення;
  5. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПКУ, або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.


Отже, серед вказаних підстав відсутня така підстава як пояснення (довідка) платників податків. Тобто, пояснення (довідка) не є первинним бухгалтерським документом, фінансовою звітністю тощо.


Зауважимо, що ВС посилався на редакцію ПКУ, яка діяла на момент проведення перевірки. На даний час, законодавець додав ще дві підстави:


  1. податкові консультації;
  2. мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.
Отже, пояснення платника податків є лише повідомленням, чому платник не згоден з висновками ревізорів, і не може бути належним доказом факту порушення. І, в жодному разі, не потрібно писати його під диктовку ревізорів, як зробив платник податків у наведеній справі

Джерело: постанова ВС від 02.10.2024 у справі №813/566/18