Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповіт можна скласти як щодо усієї спадщини, так і її частини (статті 1233-1236 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).
Відповідно до статті 1256 ЦКУ тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Статтею 213 ЦКУ встановлено, що на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з’ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою статті 213 ЦКУ немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться:
- мета правочину;
- зміст попередніх переговорів;
- усталена практика відносин між сторонами;
- звичаї ділового обороту;
- подальша поведінка сторін;
- текст типового договору;
- інші обставини, що мають істотне значення.
У постанові від 23.09.2019 №335/4131/18 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (далі – ВС) пояснив, що тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з’ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Метою тлумачення правочину є з’ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малось на увазі.
Тлумачення заповіту може здійснюватися, як при розгляді власне позовної вимоги про тлумачення змісту заповіту, так і, зокрема, при розгляді позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
З урахуванням того, що зміст заповіту може містити розпорядження про призначення спадкоємця (спадкоємців) і/або визначення спадкового майна (спадщини), то і тлумачення змісту заповіту може здійснюватися щодо таких розпоряджень заповідача.
Джерело: Мін’юст
Читайте більше:
Як оформити спадщину, якщо майно на ТОТ: інфографіка
Оформлення спадщини після загибелі військовослужбовця
Кому належить обов’язкова частка у спадщині, попри заповіт
Спадковий договір, заповіт та договір дарування: основні відмінності
Як успадкувати банківські вклади, пенсію, аліменти та компенсації: роз'яснення Мін’юсту
Коментарів поки немає
Почніть розмову…