Що таке спадкування та яке воно буває
Спадкування – це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до спадкоємців.
Здійснюється воно за заповітом або за законом.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Особливості встановлення спадкоємців у заповіті
Згідно зі ст. 1235 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Він може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом.
Проте заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.
Спадкоємці, які мають обов'язкову частку у спадщині
Перелік таких осіб визначено ст. 1241 ЦКУ:
- малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця,
- непрацездатна вдова (вдівець),
- непрацездатні батьки спадкують,
незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Розмір обов’язкової частки може бути зменшений судом з урахуванням стосунків між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
У разі спадкування за законом усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням, а з кровними батьками усиновлений втрачає правовий зв’язок і не спадкує за законом після їхньої смерті, право на обов’язкову частку виникає також у осіб, які були усиновлені спадкодавцем на час відкриття спадщини, за умови їх малоліття, неповноліття або непрацездатності.
Особи, які не мають права на спадкування
Звертаємо увагу на те, що незважаючи на гарантовану частку у спадщині, згідно зі ст. 1224 ЦКУ особу може бути усунено від права на спадкування за певних обставин.
Так, не мають права на спадкування:
- особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя;
- особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;
- батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку стосовно утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;
- одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу;
- за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов’язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
Джерело: Судова влада України