Юридична особа на ЄП 3 групи: бухоблік, податки та звітність

Юридичні особи на єдиному податку – це не лише спрощене оподаткування, а й обов’язок вести повноцінний облік, подавати фінзвітність і правильно розраховувати дохід. Розглянемо основні вимоги до обліку, звітності та типові помилки, яких варто уникати


  1. Хто такі юридичні особи на ЄП 3 групи: ключові характеристики та обмеження
  2. Бухгалтерський облік на спрощеній системі: що має знати юрособа
  3. Фінансова звітність: строки, форми та порядок подання
  4. Облік доходів: правила визначення та ведення документації
  5. Податкова звітність: структура декларації та вимоги законодавства
  6. Нюанси ведення обліку: основні засоби, амортизація, витрати
  7. Типові помилки: що часто ігнорують бухгалтери на ЄП 3 групи
  8. Висновки та рекомендації для ефективного обліку


Хто такі юридичні особи на ЄП 3 групи: ключові характеристики та обмеження

Юридичні особи на єдиному податку 3 групи – це підприємства, які обрали спрощену систему оподаткування з метою зменшення податкового навантаження та спрощення звітності. Така форма діяльності є популярною серед малого та середнього бізнесу, особливо у сфері послуг, оренди, торгівлі та ІТ.

Основні характеристики:

Таблиця 1



Суб’єкт

Юридична особа будь-якої організаційно-правової форми (переважно ТОВ)

Обсяг доходу

Не перевищує 1167 розмірів мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня звітного року (в 2025 році це 9 336 000,00 грн)

Кількість працівників

Не обмежена

Ставка ЄП податку

5% від доходу – без ПДВ;

3% від доходу – з ПДВ

Обмеження

Заборонено здійснювати деякі види діяльності (наприклад, азартні ігри, обмін валют, виробництво підакцизних товарів тощо) – п. 291.5 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Не можна бути засновником або учасником інших юридичних осіб (у разі деяких комбінацій).

Не дозволено працювати з певними категоріями контрагентів на спрощеній системі (наприклад, неприбутковими організаціями в окремих випадках)


Бухгалтерський облік на спрощеній системі: що має знати юрособа


Попри назву «спрощена система оподаткування», юридичні особи 3 групи ЄП не звільняються від обов’язку ведення бухгалтерського обліку. Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (далі – Закон про бухоблік) зобов’язує всіх юросіб, незалежно від податкового статусу, фіксувати господарські операції, складати фінансову звітність і забезпечувати її достовірність.


Юрособа зобов’язана організувати бухоблік відповідно до національних стандартів (або МСФЗ – для окремих категорій), забезпечити збереження первинних документів, регістрів обліку, облікової політики.


Кожне підприємство повинно мати внутрішній наказ про облікову політику, де визначаються:


  1. методи оцінки активів і зобов’язань;
  2. принципи амортизації;
  3. правила формування фінансового результату.



Усі операції підтверджуються первинними документами (акти, накладні, договори, рахунки тощо). Вони мають містити обов’язкові реквізити згідно із Законом про бухоблік.


Облік ведеться за допомогою бухгалтерських регістрів – вручну або в програмному забезпеченні. Облік витрат ведеться, хоча вони не впливають на суму єдиного податку.


Ведення бухобліку регулюється національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (далі – НП(С)БО). Ось головні з них, які стосуються більшості підприємств:


  1. НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Мінфіну від 07.02.2013 №73, – визначає, якою має бути фінансова звітність (структура, підходи, терміни);
  2. НП(С)БО 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 №92, – пояснює, як вести облік основних засобів (наприклад, техніки, меблів);
  3. НП(С)БО 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну від 20.10.1999 №246, – стосується обліку товарів, сировини, матеріалів;
  4. НП(С)БО 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну від 29.11.1999 №290 (далі – НП(С)БО 15), – показує, коли і як визнавати дохід;
  5. НП(С)БО 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.1999 №318, – описує, які витрати включати до звітності;
  6. НП(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затверджене наказом Мінфіну від 25.02.2000 №39, – дозволяє малим підприємствам подавати спрощену фінзвітність (менше форм, простіше структура).


Важливо регулярно звіряти податковий облік із бухгалтерським.


Помилки в обліку можуть спричинити проблеми при перевірках, зняття з реєстрації платника ЄП або навіть фінансові санкції.


Бухгалтерський облік – це не формальність, а правовий інструмент захисту бізнесу. Правильне ведення обліку дозволяє не лише уникати штрафів, а й приймати зважені управлінські рішення.


Фінансова звітність: строки, форми та порядок подання


Юридичні особи на 3 групі єдиного податку, попри спрощену систему оподаткування, зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність. Це пряма вимога Закону про бухоблік та ПКУ.


Залежно від розміру та статусу підприємства подаються:

Таблиця 2



Повна фінансова звітність (стандартна)

Спрощена звітність (за НП(С)БО 25)

Баланс (Звіт про фінансовий стан) Форма №1

Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) Форма №2

Звіт про власний капітал Форма №3

Звіт про рух грошових коштів Форма №4

Примітки до звітності Форма №5

Спрощений Баланс Форма 1-м

Спрощений Звіт про фінансові результати Форма 2-м

Всі інші

Згідно зі ст. 2 Закону про бухоблік, право на спрощену фінансову звітність мають малі підприємства, які відповідають хоча б двом із трьох таких критеріїв на дату балансу:

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – не перевищує 10 млн євро в еквіваленті;

Загальна балансова вартість активів – не перевищує 10 млн євро;

Середня кількість працівників протягом року – не більше 50 осіб.


Подання здійснюється у паперовому або електронному вигляді (через M.E.Doc, СОТА, Єдине вікно подання звітності тощо). Обрати тип звітності (повну чи спрощену) можна на підставі відповідності критеріям підприємства.


Строки подання фінансової звітності:


  1. Щорічна звітність подається не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.
  2. Разом із декларацією платника єдиного податку (як додаток) – відповідно до строків подання податкової звітності.


Облік доходів: правила визначення та ведення документації


Для юридичних осіб на єдиному податку 3 групи правильне визначення та фіксація доходів – критично важлива частина обліку. Адже саме від обсягу задекларованого доходу залежить сума податкового зобов’язання. Крім того, неправильне визнання доходу може призвести до штрафів або втрати статусу платника ЄП.


Згідно з пп. 292.1 ПКУ, доходом юридичної особи на єдиному податку є:


  1. сума коштів (готівкових і безготівкових), отриманих на рахунок або в касу;
  2. вартість безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг;
  3. сума погашеної заборгованості третіх осіб перед платником.


Не включаються: ПДВ (якщо обрано ставку 3%), повернення авансів, кошти за кредитами/фіндопомогою, а також доходи, отримані помилково (з обов’язковим поверненням).


Момент визнання доходу: дата зарахування коштів на поточний рахунок чи в касу або дата фактичного надходження безоплатно отриманих товарів/послуг.


Доходи визначаються за касовим методом – тобто не на момент виписки рахунку чи акту, а саме коли кошти фізично надійшли.


Документація, яку потрібно вести:


  1. акти виконаних робіт;
  2. накладні, договори;
  3. банківські виписки;
  4. касові документи;
  5. акти приймання-передачі;
  6. документи на безоплатне отримання тощо.


Бухгалтерський облік доходів проводиться відповідно до НП(С)БО 15, доходи відображаються в обліковій системі з урахуванням аналітики (контрагент, дата, призначення платежу).


Для юридичних осіб вести Книгу обліку доходів – не обов’язково. Законодавство передбачає ведення повноцінного бухгалтерського обліку, а не Книги, як для ФОП. Однак, аналогічні реєстри можуть використовуватись внутрішньо для зручності.


Податкова звітність: структура декларації та вимоги законодавства


Юридичні особи на 3 групі єдиного податку звітуються шляхом подачі Декларації платника єдиного податку – юридичної особи (ідентифікатор форми J0103509). Цей документ – основна форма податкової звітності для таких підприємств.

Про заповлення Декларації розповідали у статті: «Декларація платника єдиного податку – юридичної особи 3 групи: інструкція»

Форма декларації затверджена наказом Мінфіну України від 19.06.2015 №578 (зі змінами). Вона містить такі основні розділи:


  1. загальна інформація про платника: назва, код ЄДРПОУ, система оподаткування, обрана ставка ЄП (3% або 5%);
  2. розрахунок доходу: сума доходу за звітний період;
  3. надходження коштів у грошовій та безготівковій формі;
  4. вартість безоплатно отриманих активів тощо.


Сума податкового зобов’язання розраховується як:


  1. 3% від доходу – якщо платник зареєстрований платником ПДВ;
  2. 5% від доходу – якщо не зареєстрований платником ПДВ.


Фінансова звітність – подається обов’язково як додаток (розділ V Декларації).


Строки подання декларації: щоквартально – протягом 40 календарних днів після закінчення звітного кварталу.


Нюанси ведення обліку: основні засоби, амортизація, витрати


Хоча юридичні особи на єдиному податку користуються спрощеним податковим режимом, вимоги до ведення бухгалтерського обліку залишаються майже такими самими, як і для підприємств на загальній системі. Вони так само зобов’язані фіксувати доходи, витрати, активи, вести облік зарплати, складати фінансову звітність і подавати її до податкової та органів статистики.


Проте є суттєві відмінності у податковому обліку: на ЄП підприємство сплачує податок лише з доходу, без урахування витрат і без податкових різниць.


Натомість на загальній системі – все навпаки: ключову роль відіграє саме прибуток, а отже, витрати та амортизація мають податкове значення.


Розглянемо ключові різниці.


Облік витрат


Для юридичних осіб на єдиному податку 3 групи витрати фіксуються у бухгалтерському обліку згідно з НП(С)БО – тобто підприємство зобов’язане обліковувати оренду, зарплату, канцелярію, оплату послуг, придбання основних засобів тощо. Проте ці витрати не впливають на розрахунок податку. Сума податку визначається виключно від обсягу отриманого доходу (3% або 5%), незалежно від того, які витрати були здійснені.


Натомість для юросіб на загальній системі ситуація інша: витрати мають прямий вплив на оподаткування. Підприємство сплачує податок на прибуток (18%) лише з тієї суми, яка залишилась після вирахування всіх допустимих витрат із доходів. Чим більше обґрунтованих витрат – тим менший оподатковуваний прибуток.


Амортизація


У юросіб на ЄП 3 групи амортизація нараховується лише в межах бухгалтерського обліку, з метою формування фінансової звітності (наприклад, Балансу чи Звіту про фінрезультати). Тобто вона відображається на рахунках обліку, але не враховується у формулі розрахунку податку.


На загальній системі оподаткування амортизація має подвійне значення: вона враховується як у бухобліку, так і в податковому. Це дозволяє щомісяця/щокварталу зменшувати податковий прибуток на суму амортизаційних відрахувань, тим самим знижуючи податкове навантаження.


Типові помилки: що часто ігнорують бухгалтери на ЄП 3 групи


Попри спрощений режим оподаткування, юридичні особи на ЄП 3 групи часто припускаються серйозних помилок у бухгалтерському та податковому обліку. Частина з них зумовлена недооцінкою вимог до фінансової звітності або плутаниною між спрощеним і загальним режимами.


Ось найпоширеніші помилки, яких варто уникати:


1. Відсутність або формальне складання облікової політики.


Багато підприємств не мають наказу про облікову політику або копіюють шаблон без адаптації. Це порушення, яке виявляється на перевірках, і свідчить про хаотичний облік.


2. Неведення повноцінного бухгалтерського обліку.


Часто помилково вважається, що на ЄП бухоблік не обов’язковий. Насправді, ведення обліку активів, зобов’язань, доходів і витрат є обов’язковим, незалежно від системи оподаткування.


3. Подання декларації без фінансової звітності.


Без фінансової звітності декларація вважається неподаною. Це одна з найбільш критичних і частих помилок.


4. Визнання доходу не за касовим методом.


Доходи на ЄП 3 групи обліковуються лише за фактом надходження коштів, а не на підставі рахунків або актів. Неправильне визнання може призвести до завищення або заниження податкових зобов’язань.


5. Ігнорування обліку основних засобів та амортизації.


Навіть якщо амортизація не впливає на податок, вона має відображатись у фінансовій звітності. Часто її не ведуть або ведуть неправильно. Балансова вартість обладнання має значення при продажу основного засобу та вимагається при знятті з обліку транспортних засобів.


6. Недокументовані витрати.


Витрати без первинних документів не можуть бути включені у звітність і є порушенням вимог до бухобліку. Це стосується як послуг, так і придбаних товарів. Первинні документи мають велике неподаткове значення, оскільки фіксують факт здійснення господарської операції. Вони можуть бути доказом в судових та податкових спорах.


7. Помилки в розрахунках або заповненні декларації.


Наприклад: неправильна ставка, не той період, не та форма (не J0103509), відсутність цифрового підпису, невірна ДПІ в електронній формі.


8. Застосування заборонених КВЕДів або незареєстрованих.


Якщо юридична особа здійснює діяльність, не зазначену в реєстрі КВЕД, або яка заборонена для ЄП – це порушення правил перебування на спрощеній системі.


Висновки та рекомендації для ефективного обліку


Юридичні особи на єдиному податку 3 групи, попри спрощене оподаткування, не звільняються від ведення повноцінного бухгалтерського обліку. Це означає, що облік доходів, витрат, основних засобів, складання фінансової звітності та дотримання стандартів обліку – усе залишається обов’язковим.


Основні висновки:


  1. Бухгалтерський облік ведеться за загальними правилами, як і на загальній системі.
  2. Податок розраховується від доходу, без урахування витрат, але витрати все одно потрібно фіксувати.
  3. Амортизація нараховується в бухобліку і впливає на фінрезультат у звітності.
  4. Фінансова звітність – обов’язкова, її подання разом із декларацією є критично важливим.


Рекомендації:


  1. Оформіть облікову політику відповідно до реальної діяльності підприємства.
  2. Ведіть повний бухгалтерський облік, навіть якщо здається, що він «не впливає» на податки.
  3. Зберігайте всі первинні документи – це основа будь-якої перевірки.
  4. Систематично перевіряйте відповідність КВЕДів, щоб не втратити право на спрощену систему.
  5. Автоматизуйте облік (програмне забезпечення, хмарні сервіси, консультації).
  6. Регулярно звіряйтесь з вимогами податкового законодавства, оскільки форми та правила можуть змінюватися.


Юлія КОВАЛЕНКО, головний бухгалтер, бізнес-тренер за програмою сертифікації CIPAEN – курс фінансового обліку 1, програми ACCA DipIFR(ukr), автор статей в профільні видання, лектор, консультант по податковим та бухгалтерським питанням, власник сертифікатів ACCA DipIFR, ACPM, САР, CIPA, SertIFRS.


Шаблони та зразки документів:


Наказ про облікову політику ТОВ

Наказ про облікову політику в ІТ-сфері

Книга обліку доходів платника єдиного податку

Наказ про облікову політику неприбуткової організації

Наказ про облікову політику виробничого підприємства

Наказ про облікову політику комунального підприємства

Наказ про облікову політику сільськогосподарського підприємства


Читайте більше:


Юрособа на 3 групі ЄП: проводка по нарахуванню ВЗ 1%

Декларація єдинника 3 групи ФОП і юрособи за півріччя 2025 року

Декларація платника єдиного податку – юридичної особи 3 групи: інструкція

Єдиний податок 3 групи 3%: граничний дохід 9336000,00 грн - це з ПДВ чи без

Як юрособі 3 групи знайти рахунок для сплати військового збору у 2025 році: інструкція

Матеріали на сайті https://7eminar.ua можуть містити роз’яснення державних органів та погляди зовнішніх авторів. Їхній зміст не завжди збігається з позицією редакції. Кожна публікація відображає особисту думку автора. Редакція не редагує авторські тексти і не несе відповідальності за їх зміст.

Отримуйте щодня свіжі новини та корисні подарунки 🎁👇