Верховний Суд (далі – ВС) мав вирішити питання:
Чи впливають на визначення позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу оприлюднені Держстатом середні показники заробітної плати за відповідними видами економічної діяльності?
Позивач (працівник) вважав, що під час обчислення середнього заробітку слід врахувати середні показники заробітної плати за відповідними видами економічної діяльності, які оприлюднив Держстат. Крім того, вказав, що був допущений до робочого місця раніше, ніж оформлений на роботу за наказом відповідача.
ВС зауважив, що з огляду на висновок про незаконність звільнення позивача відповідач (роботодавець) зобов`язаний сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Проте, немає підстав вважати, що, визначаючи розмір такого заробітку, апеляційний суд мав урахувати відповідні показники Держстату.
Касаційний суд проаналізував ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), ствердив, що вимушений прогул – це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату.
Тобто, працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю та її оплату через винні дії (бездіяльність) роботодавця.
Виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу пов`язана з певним діянням роботодавця, наслідком якого стала неможливість працівника належно реалізувати право на працю.
За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП та статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці», середній заробіток за весь час вимушеного прогулу є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові такого заробітку визначений у статтях 235, 236 КЗпП, і їх не можна розширено тлумачити
Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою такої відповідальності є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем трудових обов`язків, унаслідок чого завдана майнова шкода працівникові.
ВС вказав, що необґрунтованим є аргумент позивача про те, що під час такого розрахунку апеляційний суд мав взяти до уваги офіційні дані Держстату про середньомісячну заробітну плату за видами економічної діяльності за четвертий квартал 2020 року для промисловості.
Для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача необхідно враховувати не зазначені дані Держстату, а загальну суму заробітної плати за фактично відпрацьований час, який у позивача становить менше одного місяця, та кількість робочих днів у цьому періоді, які відпрацював працівник (див. пункти 2 і 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100)
Джерело: постанова ВС від 28.05.2025 у справі №759/4052/21
Стаття на тему:
Невчасний розрахунок при звільненні працівника: наслідки