Облік стягнення боргу: нюанси нарахування та дати виникнення

Частково так, суму за рішенням суду можна показувати однією проводкою за субрахунком розрахунків, але визнання доходів і витрат для кожного виду нарахувань має свої правила й дати.

Обґрунтування

1. Чи потрібно розділяти за видами сум за рішенням суду
Усі складові боргу (основний борг, штраф, пеня, інфляційні, судовий збір) можна обліковувати на одному субрахунку розрахунків із боржником (наприклад, 374 «Розрахунки за претензіями»), але в аналітичному обліку їх доцільно розділяти за видами.

• Основний борг за реалізовані товари/послуги додаткового доходу не формує, він уже був визнаний у момент первісної реалізації.
• Штрафи, пеня, неустойка, інфляційні компенсації належать до інших операційних доходів, які обліковують на субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки» згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків, затвердженою наказом Мінфіну від 30.11.1999 №291.
• Інфляційні втрати та 3% річних за простроченим грошовим зобов’язанням є платою за користування чужими коштами, але за економічною сутністю відносяться до штрафних/компенсаційних нарахувань, тому їх також показують через рахунок 715, що узгоджується з підходом до штрафних санкцій у профільних матеріалах.
• Судовий збір та компенсацію витрат на правничу допомогу від боржника обліковують як інші операційні доходи (рахунок 71х) за аналогією з компенсаційними сумами.
  Визнані штрафи, пені, неустойки як витрати у платника штрафів відображаються на субрахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» відповідно до НП(С)БО 16 та Інструкції №291.

2. Дата визнання доходу/витрат за сумами за рішенням суду
Дохід чи витрата визнається, коли одночасно виконані умови: є збільшення активу/зобов’язання, що можна достовірно оцінити, та існує ймовірність отримання/сплати сум.

• Для інфляційних і 3% річних у рішенні суду, яке ще може бути оскаржене, підстава для визнання доходу вважається достатньо надійною з дати набрання рішенням законної сили (після спливу строку апеляційного оскарження або після розгляду апеляції). Такий підхід відповідає критеріям визнання доходу з п. 5 НП(С)БО 15 «Дохід», оскільки до набрання законної сили існує невизначеність.
• Якщо боржник сплачує ці суми до набрання рішенням законної сили, факт надходження коштів означає реальне збільшення активу і фактичне визнання ним боргу, тому дохід визнають на дату надходження коштів (Дт 311 – Кт 715 / 719). У цей же день списують або коригують резерв сумнівних боргів щодо відповідної заборгованості, оскільки вона перестає бути сумнівною згідно з НП(С)БО 11.
• Для штрафів/пені, нарахованих контролюючими органами, витрати визнають у момент визнання (узгодження) зобов’язання: або з дати отримання рішення, яке не оскаржується, або з дати, коли завершено процедуру оскарження і рішення залишено в силі, згідно з підходом п. 20 НП(С)БО 16. До цього спірні суми, які оскаржуються, обліковують як непередбачене зобов’язання на позабалансовому субрахунку 042 відповідно до п. 18 НП(С)БО 11.
• Дата видачі виконавчого листа/судового наказу чи відкриття виконавчого провадження не є моментом виникнення підстави для доходу або витрат. Це стадії примусового виконання вже існуючого рішення суду.

3. Що робити, якщо пропущено строк на звернення до виконавчої служби
Строк пред’явлення виконавчого документа до виконання може бути поновлено судом за заявою стягувача, поданою до суду першої інстанції.

• У господарських спорах це передбачено ст. 329 Господарського процесуального кодексу України.
• В адміністративних і цивільних справах аналогічні норми містяться у ст. 376 КАСУ та ст. 433 ЦПК України.
  Поки питання не вирішено, сума вимоги залишається в складі дебіторської заборгованості, але її слід оцінювати на предмет зменшення корисності й, за потреби, формувати або збільшувати резерв сумнівних боргів відповідно до НП(С)БО 11. Якщо суд відмовив у поновленні строку й стягнення фактично неможливе, заборгованість стає безнадійною, і її списують на витрати за рахунок резерву або безпосередньо на витрати залежно від наявності резерву.

Ризики та нюанси:
Якщо компанія відображає дохід чи витрати раніше, ніж є належна правова підстава (до набрання рішенням законної сили і без факту оплати), зростає ризик суттєвих коригувань у подальших періодах, а також претензій щодо достовірності фінансової звітності.

Усі суми за судовими рішеннями доцільно деталізувати в аналітиці за видами нарахувань та визнавати доходи й витрати за ними в датах, коли зникає невизначеність: або з дати набрання рішенням законної сили, або з дати фактичної оплати, якщо вона відбулась раніше.