Процедура звільнення працівника: чи потрібно відпрацьовувати час

Звільнити працівника можна з ініціативи роботодавця або ініціатором звільнення є працівник.

Якщо ініціатор звільнення працівник, то це може бути звільнення за власним бажанням. Згідно ст. 38 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n218 Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

Таке письмове повідомлення здійснюється шляхом подання працівником заяви про звільнення.

Але з цього правила є винятки, коли звільнення здійснюється без попередження за 2 тижні. Ось ці виключення.

1. Бажання працівника звільнитися зумовлене неможливістю продовжувати роботу, тобто, у працівника, є поважні причини для звільнення, такі як (ч. 1 ст. 38 КЗпП):

• переїзд на нове місце проживання;
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
• вступ до закладу освіти;
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
  вагітність;
• догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
• догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом;
• інші поважні причини.

Перелік поважних причин для звільнення без попередження за 2 тижні, зазначений у ч. 1 ст. 38 КЗпП, не є вичерпним, адже у цій нормі також вказано: «інші поважні причини».

2. Звільнення працівника за власним бажанням без двотижневого попередження також здійснюється у випадках, коли роботодавець порушує трудове законодавство (ч. 3 ст. 38 КЗпП), а саме:

• не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору;
• чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

3. У період дії воєнного стану є ще одна поважна причина для незастосування двотижневого строку попередження про звільнення за власним бажанням, яка передбачена ч. 1 ст. 4 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон №2136). Так, у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа чи організація, та існуванням загрози для життя і здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві. Але є виняток, коли це правило не працює – у разі примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, а також у разі залучення працівника до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Отже, у вищезазначених випадках звільнення працівника здійснюється у строк, про який просить працівник без попередження за два тижні.

Також є звільнення за угодою сторін. Звільнення за угодою сторін здійснюється на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП. У законодавстві не прописано ані порядок оформлення, ані строки такого звільнення. Отже, при звільненні за цією підставою слід виходити із бажання сторін трудового договору та досягнення ними угоди щодо умов звільнення.

Роз’яснення Мінсоцполітики щодо порядку звільнення за угодою сторін можна знайти у листі від 04.04.2014 № 60/06/186-14, де зазначено, що порядок і строки припинення трудового договору за угодою сторін визначаються працівником і власником (або уповноваженим ним органом) у кожному конкретному випадку.

Законодавство не передбачає обов’язкового оформлення письмового документа, що ініціює звільнення (заяви працівника або повідомлення роботодавця), тому ініціатива щодо звільнення фактично може бути висловлена працівником або роботодавцем іншій стороні усно. Проте, звісно, краще і безпечніше зафіксувати усі домовленості про звільнення за угодою сторін письмово – у заяві працівника та/або угоді між працівником та роботодавцем.

У наказі (розпорядженні) про звільнення за згодою сторін, зокрема, зазначаються:

• підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на п. 1 ст. 36 КЗпП;
• дата звільнення, про яку домовлялися сторони.

Працівник фіксує свою згоду шляхом проставляння свого підпису під час ознайомлення з наказом. В такому випадку дата звільнення погоджується між працівником і роботодавцем без відпрацювання 2 тижнів.

Також КЗпП містить підстави для звільнення з ініціативи роботодавця.

Стаття 40 Кодексу законів про працю містить перелік підстав для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Серед них:

• зміни в організації виробництва й праці, зокрема, ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
• виявлена невідповідність працівника посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню роботи;
• систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися
• заходи дисциплінарного стягнення;
• прогул без поважних причин,
• поновлення на роботі працівника, який раніше виконував роботу;
• поява на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

Однак, звільнення з ініціативи роботодавця потребує детального документального оформлення.

Корисною буде наша стаття

https://7eminar.ua/news/7659-zvilnennya-pracivnika-algoritm-vid-a-do-ya

Раді допомогти, звертайтесь ще!