Класифікація витрат підприємства, що здійснює перевезення, має ґрунтуватися на економічній доцільності, облікових потребах і специфіці транспортної діяльності. Витрати поділяються за кількома ключовими ознаками.

За технологічним призначенням виділяють основні витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням перевезень (наприклад, заробітна плата водіїв), та накладні витрати, що забезпечують функціонування підприємства загалом (витрати на ремонт, обслуговування, адміністративні витрати тощо).

За економічною однорідністю витрати поділяють на матеріальні (паливо, запчастини, шини), витрати на оплату праці, амортизаційні відрахування, а також інші операційні витрати, пов’язані з технічною експлуатацією транспортних засобів.

За способом включення до собівартості витрати класифікуються на прямі (які прямо пов’язані з окремим перевезенням або об’єктом калькулювання) та непрямі (які потребують розподілу).

За характером залежності від обсягу діяльності витрати поділяються на змінні (наприклад, паливо залежно від кілометражу) та постійні (адміністративні витрати, оренда тощо).

Також застосовується класифікація за статтями калькуляції, зокрема:

витрати на оплату праці персоналу перевезень;
витрати на паливно-мастильні матеріали;
витрати на технічне обслуговування і ремонт;
знос і амортизація транспортних засобів;
витрати на страхування, стоянку, контрольний огляд.
Для якісного управління собівартістю важливо також деталізувати витрати на рівні субрахунків та узгоджувати їх із первинною документацією (подорожні листи, товарно-транспортні накладні тощо).

Така класифікація дозволяє ефективно формувати калькуляцію собівартості перевезень, здійснювати облік, контроль та аналіз витрат з метою оптимізації витратної частини та підвищення рентабельності перевізника.

Раді допомогти, звертайтесь ще!