Настонови щодо оплати днів відрядження містяться в КЗпП та Інструкції № 59

Відповідно до ст.121 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n719 оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку. Тобто потрібно розраховувати денний заробіток за місяць відрядження та середньоденний за місяці розрахункового періоду. Оплата проводиться за більшою із отриманих величин. Це трудова гарантія.

Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку (п.10 розд. І Інструкції «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом МФУ від 13.03.1998 № 59 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#n12 .

Добові виплачуються за всі календарні дні відрядження за наказом (ст.121 КЗпП).

День виїзду у відрядження не обов’язково є робочим, адже під час дороги не всі працівники виконують посадові обов’язки. Приміром водій керує авто, і для нього це є робочим днем. Інженер, зо вибуває у відрядження у вихідний день потягом не працює. Враховуючи, що в КЗпП це питання не врегульоване, ця норма має бути прописана в правилах внутрішнього трудового договору та колективному договорі (за наявності). На практиці в більшості випадків – надання іншого дня відпочинку. Це дозволяє збалансувати за місяць норму праці та відпочинку.

Якщо працівника спеціально скеровано для роботи у вихідний день, чи дорога у вихідний є роботою, приміром для водія за маршрутом, то тут спрацьовує інша трудова гарантія – ст.72 КЗпП. Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Якщо перевага в такому випадку надається саме оплаті, то її проводять за ст.107 КЗпП.

Раді допомогти, звертайтесь ще!