Заголовок тимчасово відсутній

Нестача зерна підлягає списанню.

Як здійснюється приймання запасів при виявлених розбіжностях і подальші дії сторін у зв’язку із цим, зазвичай, зазначається в договорі (ст. 687 ЦКУ).

Крім крадіжок, слід відзначити й цілком «легальні» втрати зерна за вагою та якістю. Втрати за вагою розрізняють нормативні та понаднормативні. І за них відповідальності ніхто не несе.

Допустимі нормативні відхилення у вазі зерна

Чинне законодавство до таких відхилень відносить розбіжності, що зумовлені такими причинами:

1) природним приростом/убутком (вага зерна збільшується/зменшується за рахунок вологи, домішок).

Так, допустима похибка при визначенні вологості зерна і олійних культур: ± 0,5% – для пшениці, жита, ячменю, проса, вівса, соняшника; (відповідно до ГОСТ 13586.5-93 «Зерно. Метод визначення вологості »).

Допустима похибка при визначенні сміттєвої і зернової домішки зерна: від ± 0,2% до ± 3% – в залежності від загального вмісту сміттєвої домішки в зерні (відповідно до ГОСТ 30483-97 «Зерно. Методи визначення загального і фракційного вмісту сміттєвої і зернової домішок; утримання дрібного зерна і крупності; змісту зерна пшениці, пошкоджених клопом-черепашкою; вмісту металомагнітних домішок »);

2) похибкою ваг, яка допускається в їхньому техпаспорті.

Відповідно до розділу 13 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1998 № 363 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0128-98#n277 , при визначенні кількості вантажу за допомогою зважування перевізник не несе матеріальної відповідальності у випадках розходження між масою вантажу, що зазначена у товарно-транспортних документах, і фактичною масою вантажу, якщо різниця маси не перевищує технічної норми точності ваг.

Така похибка може становити 20-80 кг на одній автомашині, в залежності від типу автомобільних ваг.

3) природним убутком зерна при транспортуванні.

Такі норми визначені постановою Держпостачу СРСР № 63 від 02.06.1986 «Про затвердження норм природного убутку окремих видів вантажів при перевезеннях автомобільним транспортом» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0063400-86#Text , яка досі застосовується відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».

Тож норми при перевезенні автотранспортом зерна, зерносуміші і відходів першої категорії, насіння олійних культур і трав, хлібопродукції, висівок складають 0,07% від маси вантажу насипом (незалежно від відстані) та 0,05% від маси вантажу у тарі (незалежно від відстані).

Донедавна будь-яке відхилення у вазі зерна, у тому числі й нормативне, документували актом типової форми № М-7 «Акт про приймання матеріалів», яка була затверджена наказом Мінстату України від 21.06.1996 № 193. Однак з 22.10.2021 наказ № 193 визнано таким, що втратив чинність, згідно з наказом Держслужби статистики № 266.

Тому при укладанні договору поставки варто прописати також умови щодо назви, реквізитів, порядку складання та підписання акту (іншого документу) про нестачу/надлишок поставленого зерна. Можна прописати використання форми № М-7, виклавши її у підписаному сторонами додатку до договору як зразок.

Важливо при складанні такого документу включити всі обов’язкові реквізити, перелічені у ст. 9 Закону № 996 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#n155 та у п.2.3 Положення № 88 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0168-95#n17 . При цьому до нього слід включити висновок комісії підписантів щодо причин нестачі/надлишків поставленої сільгосппродукції (у т.ч. і у разі, якщо вони не перевищують нормативних меж).

Документ доцільно підписувати у кількості, достатній для отримання одного примірника кожним учасником правовідносин, з обов’язковою присутністю представника від кожного із учасників.

4) В Україні затверджено Норми природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах та Порядок їх розрахунку (Норми №316 і Порядок №316 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0743-19#n5 )

Термін «природні втрати» використовується, зокрема, у статті 7 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 № 37-IV https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/37-15#n88 , в якій зазначено, що суб`єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб`єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.

Так втрати зерна при здійсненні комплексу дій, спрямованих на його придбання, зберігання, транспортування, переробку чи експорт, є неминучими технологічними втратами та такими, які не можливо уникнути. Саме тому зазначені втрати в чинному законодавстві визначаються природними втратами, тобто такими, на наявність чи відсутність яких впливати не можливо, як і неможливо уникнути.

В бухобліку нестачі у межах норм виявлених при виробництві (в цехах) їх вартість включаємо до складу загальновиробничих витрат і відносимо на рахунок 91 ( пп.15.9 п. 15 НП(с)БО 16 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00#o39 ). В інших випадках такі нестачі включаємо до складу інших операційних витрат (п.20 НП(С)БО 16) субрахунок 947.

Тобто природними втратами є кількісні втрати зерна, причиною яких стали нормаль природні процеси і законодавством встановлені певні норми таких втрат.

Усе, що понад ці норми, - є понаднормовими втратами, які розглядають як використання ТМЦ у негосподарській діяльності. До понаднормотивних відносяться і усі “неприродні” втрати, незалежно від їх розміру – псування, розкрадання, недотримання правил транспортування, зберігання, тощо.

Нестачі, що перевищують норми природних втрат, є понаднормовими та призводять до матеріальної відповідальності.

Нестачу ТМЦ понад норми природного убутку, а також втрати від псування цінностей списують із балансу та відносять на рахунок винних осіб у розмірі, визначеному відповідно до законодавства. Якщо ж винні особи не встановлені, їх зараховують на позабалансовий рахунок до моменту встановлення винних осіб або закриття справи згідно із законодавством (п. 4 р. IV Положення про інвентаризацію https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1365-14#n209 ).

У бухобліку понаднормативні втрати списують за Дт 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей"

Кт 20, 22, 23, 25, 26, 27, 28 (відповідні рахунки класу 2 "Запаси").

При цьому суми нестач від псування запасів понад норми природного убутку, до встановлення конкретних винуватців нестачі, відображають на позабалансовому субрахунку 072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей". Такі суми тут обліковують до встановлення винних осіб або до спливу строку позовної давності (3 роки), якщо винних осіб так і не встановили (див. Інструкцію № 291 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0893-99#n1229 ).

Якщо у втраті зерна понад норму винен перевізник або зерновий склад підприємству потрібно виставити претензію. Якщо винний претензію визнає, в обліку відображаємо – Дт 374 Кт 716 на вартість понаднормово втраченого зерна.

Нестачі ТМЦ понад норми природного убутку вважають, як використані в негоспдіяльності. А тому необхідно нарахуванти так звані "компенсуючі" податкові зобов'язання, якщо під час придбання таких ТМЦ було право на податковий кредит (пп. "г" п. 198.5 ПКУ).

У такому разі не пізніше ніж останнього дня звітного (податкового) періоду, у якому відбувається їх списання, потрібно нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ. При цьому складається та реєструється в ЄРПН зведена податкова накладна.

Щодо нестачі запасів у межах норм природного убутку то їх розцініються як використані у господарській діяльності, тому нараховувати компенсуючі ПЗ з ПДВ не потрібно. Але податківці у своїх роз’ясненнях (лист від 16.03.2021 №947/ІПК/99-00-21-03-02-06, ЗІР категорія 101.04 https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=31451 ) зазначають, що вартість нестач у межах норм природного убутку повинна включатися до ціни іншої продукції, якщо ні, то потрібно нараховувати ПЗ з ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4931 . При цьому п.198.5 ПКУ передбачає нарахування ПЗ з ПДВ у разі негосподарського використання ТМЦ, тому для таких вимог немає підстав.

Якщо не має бажання сперечатися з податківцями, то краще закласти норму природного убутку у калькуляцію ціни одиниці продукції та зафіксувати таке включення документально.

У податковому обліку нестачі відображаються за правилами бухобліку, додаткові податкові різниці не передбачено.

Таким чином, щоб списати нестачу зерна підприємству потрібно визначитися з причинами її виникнення.

Раді допомогти, звертайтесь ще!