Заголовок тимчасово відсутній

У формі 2 такі витрати відображаються у рядку 2180 або 2270 залежно від бухрахунку, на який їх було віднесено.

Зауважимо, що в бухобліку поняття негосподарської діяльності підприємства немає. Тому виокремлення саме негосподарських витрат у бухгалтерській нормативці не передбачено. Утім зазвичай подібні витрати не завжди можна пов'язати з якимось конкретним видом операційних витрат, (собівартість, збут чи адміністративні). У бухобліку для них жодного окремого субрахунку не передбачено. Найчастіше їх відносять на субрахунки 977 "Інші витрати діяльності", 949 "Інші витрати операційної діяльності", 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей" тощо.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов’язкові реквізити визначені у п.2 ст.9 розд. ІІІ Закону № 996 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#n155 .

Відповідно до ст. 4 Закону № 996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі нарахування, відповідно до якого доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

НП(с)БО 16 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00#o25 , визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6 НП(С)БO 16).

Пунктом 7 НП(С)БO 16 встановлено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненні.

Таким чином, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n1110 для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Господарська діяльність — це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно з абз. 1 пп. 134.1.1 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Якщо підприємство не проводить податкових коригувань за р. ІІІ ПКУ, то в нього немає підстав для зняття будь-яких витрат, визнаних у бухгалтерському обліку.

Підприємства, які рахують податкові різниці за р. ІІІ ПКУ, визнають усі витрати, у т.ч. не пов'язані з госпдіяльністю, за загальними бухгалтерськими правилами. Надалі вони коригують фінрезультат на різниці, передбачені р. ІІІ та підрозділом 4 р. XX ПКУ.

Так, у пп. 138.3.2 ПКУ зазначено, що не підлягають податковій амортизації витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів (ОЗ), а також на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення. Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Себто для податкової класифікації головне — призначення ОЗ. Саме платник має вирішувати, чи призначений певний актив для використання у його госпдіяльності, і бажано закріпити це в наказі про введення ОЗ в експлуатацію. Але таке рішення, звісно, повинне мати під собою достатні підстави.

Тобто, для цілей оподаткування податком на прибуток амортизація основних засобів, нематеріальних активів нараховується, якщо вони призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Згідно ПКУ передбачено коригування фінрезультату відповідно до пп.140.5.11 ПКУ:

- фінансовий результат збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Також передбачено податкові різниця для безповоротної фінансової допомоги та безкоштовної передачі товарів (робіт, послуг) (пп. 140.5.10 ПКУ), обмежено включення до витрат безоплатної допомоги неприбутковим організаціям (пп.140.5.9 ПКУ) та спортивним закладам (пп. 140.5.14 ПКУ), витрат від списання безнадійної заборгованості та нарахування резервів (визначені певні правила), ціла низка обмежень передбачена для операцій з нерезидентами, тощо.

Таким чином, застосування податкових різниць обмежує включення “негосподарських” витрат до об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Роз’яснення ДПС https://poltava.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-426857.html .

Більше інформації https://7eminar.ua/news/3025-zvit-pro-finansovi-rezultatizvit-pro-sukupnii-doxid-forma-2 та https://7eminar.ua/news/3922-skladajemo-ricnu-deklaraciyu-z-podatku-na-pributok-za-2024-rik .

Раді допомогти, звертайтесь ще!