Заголовок тимчасово відсутній

Доброго дня. Якщо працівники щоденно їздять у іншу область на виконання підрядних робіт від нашого підприємства, на автомобілі підприємства, чи можна їм видавати кошти на відрядження і віднести їх на собівартість виконаних робіт? При цьому немає білетів на проїзд, оскільки робочий транспорт, чи я можу підкріпити подорожні листи і цього буде достатньо, адже заправка авто один раз у декілька днів? Потрібно видавати наказ на відрядження кожного дня для проведення добових? Взагалі чи можна так зробити, щоб уникнути при цьому у майбутньому штрафу за неоподатку вання добових ПДФО та ВЗ, оскільки із витрат на відрядження є лише добові? Заздалегідь дякую.

ОК

Олена, консультант

експерт

05.06.2024 | 22:40

Відповідь надано

Доцільно визначитися із варіантом оформлення такої поїздки: відрядження чи роз’їзний характер роботи

Одноденне відрядження можливо. Видається наказ, оплачуєте добові та проїзд. Якщо відрядження відбувається на службовому авто, то про це зазначаєте в наказі на відрядження, оформлюєте подорожі листи, до авансового звіту додаєте ФКЧ на придбання пального. Може бути, що заправки вистачає на декілька відряджень. Це нормально. Списання пального проводите в обліку за встановленими нормами.

Але з огляду на норми п. 170.9 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965 окрім наказу мають бути інші підтвердження перебування у відрядженні (проїзд, проживання) аби уникнути оподаткування добових. Тому можливо щоденно заправляти.

Можливо варто подумати про встановлення в описаній ситуації доплати за роз’їзний характер роботи. Чинне трудове законодавство не дає визначення поняттю «роз’їзний характер роботи». Роз’їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв’язку з поїздками в неробочий час від місцезнаходження організації до місця роботи на об’єкті й назад (лист Мінсоцполітики від 15.11.2013 № 491/13/116–13).

Перелік посад, робіт, професій працівників, робота яких здійснюється в дорозі або має роз’їзний характер, роботодавець установлює самостійно в колективному договорі або іншому локальному нормативному акті (листи Мінпраці від 13.09.2006 № 905/13/84-06 та Мінфіну від 16.02.2017 № 31-08030-16-10/4313).

Службові поїздки працівників з роз’їзним характером роботи не вважаються відрядженням (п. 2 розд. I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 № 59 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#Text), відповідно, добові їм не виплачуються. Водночас таким працівникам може бути встановлено відповідну надбавку. При встановленні надбавки за роз’їзний характер роботи керуються постановою КМУ «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.99 № 490 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/490-99-%D0%BF#Text

ПКУ не передбачено звільнення від оподаткування сум надбавок за роз’їзний характер роботи. Більше того, податківці вважають, що для цілей ПКУ такі надбавки в розмірах, передбачених колективним договором, слід розглядати як заробітну плату. Відповідно ПДФО -18% +ВЗ 1,5%.

Раді допомогти, звертайтесь ще!