Заголовок тимчасово відсутній

Працівник не несе відповідальності за ризики підприємницької діяльності роботодавця. Відповідно до законодавства у вас простій не з вини працівника (ст. 113 КЗпП).
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тобто, роботодавець не має права сплачувати працівникам на період простою менше двох третин тарифної ставки. При цьому, законом не встановлено обмеження щодо можливості оплати в більшому розмірі. Колективними угодами, договорами можуть бути встановлені більші розміри виплат, проте нерідко такі норми мають рекомендаційний характер для роботодавця.
Статтею 12 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Такі виплати належать до фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час (п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати). Таким чином, простій слід оплачувати двічі на місяць (аванс та решту в кінці місяці) з дотриманням загальних правил щодо строків здійснення таких виплат.
Щодо відпустки без збереження зарплати, то вона може бути надана працівнику виключно за його ініціативи і написання ним заяви, та ознайомлення з наказом роботодавця на підставі цієї заяви. Тому такий варіант можливий лише у разі домовленості ФОП з працівником. Раді допомогти, звертайтесь ще