У сучасному світі активно пропагується ідея толерантного та інклюзивного суспільства. Попри це проблема гендерної дискримінації та гендерно зумовленого насильства все ще є актуальною.
Що таке гендерна дискримінація?
Відповідно до ст. 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (або ж Стамбульської конвенції) «гендер» означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків.
Дискримінація за ознакою статі – це ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України від 06.09.2012 № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (далі – Закон №5207), крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Найчастіше із проявами гендерної дискримінації стикаються дівчата і жінки, зокрема із проявами сексизму.
Дискримінація може проявлятись у різних формах:
Пряма дискримінація – ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Непряма дискримінація – ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Підбурювання до дискримінації – вказівки, інструкції або заклики до дискримінації стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками.
Пособництво у дискримінації – будь–яка свідома допомога у вчиненні дій або бездіяльності, спрямованих на виникнення дискримінації.
Утиск – небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.
За порушення законодавства про запобігання та протидію дискримінації передбачена цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальності. Зокрема, юридична відповідальність за порушення законодавства про запобігання та протидії дискримінації регламентована:
- ст. 22, 23, 24 Закону України від 08.09.2005 № 2866-IV «Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок»;
- ст. 14, 15, 16 Закону №5207;
- ст. 161 Кримінального кодексу України;
- ст. 22, 23 Цивільного кодексу України.
Що таке гендерно зумовлене насильство?
Гендерно зумовлене насильство – це широке поняття, яке є крайнім виявом гендерної дискримінації. Це насильство, що вчиняється до осіб через їх стать або стосується переважно осіб певної статі. Воно може призвести до фізичної, сексуальної, емоційної чи психологічної шкоди або економічних збитків для постраждалих. В основі гендерно зумовленого насильства лежать гендерні стереотипи і упередження. Українське законодавство не дає визначення гендерно зумовленого насильства у такому формулюванні, проте містить визначення поняття «насильство за ознакою статі».
Куди звертатися за допомогою постраждалим від гендерно зумовленого насильства:
- в Україні за телефонним номером 1547 цілодобово та безкоштовно діє Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей.
Джерело: Мін'юст