Право працівника на звільнення в останній день відпустки визначено у ч. 1 ст. 3 Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки):
«За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки».
Варто врахувати, що у ч. 1 ст. 3 Закону про відпустки не уточнено, про які саме види відпусток йдеться. Тому формально працівник може скористатися правом на звільнення в останній день будь-якої відпустки, на яку він має право. Нагадаємо, що види відпусток працівникам визначені у ст. 4 Закону про відпустки.
У цьому матеріалі обмежимося випадками звільнення в останній день щорічної (основної чи додаткової) відпустки.
Важливі умови для звільнення в останній день відпустки
Слід врахувати, що у разі звільнення працівника за його бажанням в останній день відпустки, він має дотримуватися вимог ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП):
«Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.»
Тобто, якщо кількість днів невикористаної відпустки менше ніж 14 календарних днів, то про своє звільнення він має попередити роботодавця заздалегідь. А якщо працівник просить про звільнення до закінчення зазначеного двотижневого строку, то роботодавець також може погодитися на це, адже для нього не є обов’язковим передбачений у ст. 38 КЗпП двотижневий строк.
Але за певних умов дотримання такого строку не є обов’язковим. У ч. 1 ст. 38 КЗпП наведено перелік поважних причин, які дозволяють працівнику звільнятися без дотримання двотижневого строку. Серед них:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
- вступ до навчального закладу;
- неможливість проживання у цій місцевості, підтверджена медичним висновком та інші причини.
Тож якщо у працівника є, наприклад, лише 10 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, то за наявності поважної причини він може подати заяву про надання такої відпустки з подальшим звільненням навіть якщо до дати звільнення залишається менше 14 календарних днів.
Звернімо увагу і на те, що у даному випадку йдеться про звільнення працівника за будь-яких підстав (ст. 36 КЗпП), окрім однієї –звільнення за порушення трудової дисципліни. Тобто за таких умов працівник не має права на отримання невикористаної щорічної відпустки з подальшим звільненням. Втім роботодавець повинен нарахувати і виплатити працівнику компенсацію за невикористану відпустку, адже право на неї у нього залишається. Наприклад, якщо працівника звільнено за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, то йому мала бути виплачена компенсація за невикористану відпустку.
Кадрове оформлення: заява + накази
Про своє бажання звільнитися в останній день відпустки працівник повідомляє роботодавця у заяві, у якій вказує як про отримання щорічної відпустки, так і про звільнення:
«Прошу надати невикористану щорічну основну відпустку із 27 січня 2025 року тривалістю 14 календарних днів з подальшим звільненням за власним бажанням в останній день відпустки».
На підставі такої заяви роботодавець видає два окремих накази:
- наказ про надання щорічної основної відпустки;
- наказ про звільнення працівника за власним бажанням.
Такі накази мають різні строки зберігання, а саме наказ про відпустку підлягає зберіганню протягом 5 років, а наказ про звільнення – протягом 75 років. Тому поєднувати ці накази в один буде помилкою.
Більше того, такі накази можуть видаватися не в один день. Цілком логічно, що наказ про звільнення може бути виданий ближче до дати звільнення працівника, адже за час відпустки він ще може змінити своє рішення щодо звільнення. Тож дата наказу про звільнення може бути як до, так і після початку відпустки.
А як бути, якщо працівник хоче звільнитися, але просить про відпустку, яка не передбачена графіком відпусток?
Очевидно, що роботодавець має право відмовити працівнику у наданні такої відпустки, але повинен видати наказ про звільнення працівника за власним бажанням і виплату компенсації за дні невикористаної відпустки.
Компенсація також має бути виплачена у разі, якщо перед звільненням працівник використав лише частину щорічної відпустки.
При нарахуванні компенсації за дні невикористаної відпустки слід пам’ятати, що початок відпустки і дата звільнення можуть припадати на різні календарні місяці. Тож середньоденна зарплата, за якою нараховано оплату відпустки, не може використовуватися для нарахування компенсації. Тому потрібно обчислити середньоденну зарплату окремо, виходячи із відповідного розрахункового періоду.
І не ігноруйте той факт, що за час перебування в щорічній відпустці перед звільненням працівник може заробити собі ще кілька днів відпустки. Тому ймовірність нарахування компенсації у випадку звільнення працівника в останній день відпустки досить велика.
Докладно про порядок нарахування компенсації та розрахунок з працівником у день звільнення читайте у наступних матеріалах:
- «Компенсація за невикористану відпустку: правила та приклади розрахунку»;
- «Невчасно виплачені розрахункові кошти при звільненні працівника: наслідки»;
- «Звільнення через виявлену невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації»;
Джерело: 7eminar
Шаблони та зразки документів:
Заява про надання невикористаної щорічної відпустки з подальшим звільненням
Наказ про звільнення з виплатою компенсації за основну і додаткову відпустки
Наказ про звільнення з виплатою компенсації за додаткову соціальну відпустку на дітей
Наказ про звільнення за власним бажанням з виплатою грошової компенсації
Наказ про надання невикористаної щорічної основної відпустки