Врегулювання трудових спорів шляхом медіації передбачено ст. 2221 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП). Такий порядок позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору) та принципи медіації визначені Законом України від 16.11.2021 №1875 «Про медіацію».
Медіація – позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів.
Така процедура проводиться за взаємною згодою сторін медіації з урахуванням принципів добровільності, конфіденційності, нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора, самовизначення та рівності прав сторін медіації, про що у письмовій формі укладається договір та за результатами процедури – угода.
У разі невиконання чи неналежного виконання угоди сторони медіації мають право звернутися для розгляду трудового спору до органів, передбачених ст. 221 КЗпП, а саме – до комісії по трудових спорах або місцевих загальних судів.
Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, громадських об’єднань, посадових та службових осіб, фізичних осіб під час підготовки та проведення медіації забороняється.
Медіатор – спеціально підготовлена нейтральна, незалежна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію та має відповідний сертифікат про проходження базової підготовки медіатора в Україні або за кордоном. Медіатор може надавати послуги з медіації на платній чи безоплатній основі, за наймом, через суб’єкта, що забезпечує проведення медіації, через об’єднання медіаторів або індивідуально.
Об’єднання медіаторів та суб’єкти, що забезпечують проведення медіації, ведуть реєстри медіаторів. В Україні допускається багатоманітність реєстрів медіаторів. Такі реєстри розміщуються у відкритому доступі в мережі Інтернет.
Джерело: Держпраці