Працевлаштування особи з інвалідністю: які потрібні документи

У Держпраі пояснили які документи повинна надати особа з інвалідністю майбутньому роботодавцеві перед працевлаштуванням

747


Особа з інвалідністю поряд з іншими має право заробляти собі на життя працею, яку вона вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась.


Якщо особа з інвалідністю вирішила працевлаштуватись, їй необхідно надати роботодавцеві такі документи:


  1. паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
  2. документ про освіту;
  3. довідку медико-соціальної експертної комісії (наразі);
  4. виписку з акта-огляду медико-соціальної експертної комісії, де вказується строк, група інвалідності та її причина; індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, яка є обов’язковою для виконання всіма роботодавцями;
  5. трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.


Разом із тим, роботодавці (підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю), відповідно до ст. 18 Закону України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.


Джерело: Держпраці

747

1

46

1

16

2

28

9

14470

2

8198

3

13

1

40

4

385

3

5148

1

27

2

66

3

579

2

16

Уніфікацій критеріїв в агросекторі не буде: Мінекономіки

Питання бронювання працівників аграрного сектору знову стало предметом обговорення у Верховній Раді. Профільний комітет звернув увагу на відсутність єдиних підходів обласних військових адміністрацій до визначення критично важливих підприємств. Через це фермерські господарства в різних регіонах опиняються в нерівних умовах доступу до статусу критичності. Особливо гостро проблема проявляється для малих і середніх виробників, які ризикують втратити можливість бронювання працівників через підвищені регіональні вимоги. За результатами засідання планується підготовка пропозицій до Уряду щодо уніфікації критеріїв. У відповіді Мінекономіки зазначено, що через особливості регіонів єдиний загальнонаціональний критерій запроваджувати не планують. Відтак кожна область і надалі самостійно визначатиме власні критерії

основне зображення для Уніфікацій критеріїв в агросекторі не буде: Мінекономіки
4

107

5

57

2

20

2

22

4

95

2

21

2

25