Приписи ч. 8 ст. 235 Кодексу законів про працю України і приписи п. 3 ч. 1 ст. 371 Кодекс адміністрати́вного судочи́нства України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю.
Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи не звернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.
Твердження касатора про те, що позивач (працівник) не вживав заходів для своєчасного виконання судового рішення про поновлення його на посаді не заперечують того, що відповідач (роботодавець), зволікаючи і очікуючи ініціативи з боку працівника, допустив таким чином затримку у його виконанні.
Детальніше постанова ВСУ від 09.01.2024 №460/15639/21
Джерело: Правові позиції Верховного Суду