- Щодо обліку придбання генератора
- Щодо дозвільних документів
- Щодо придбання, зберігання та використання пального для генератора
- Щодо тимчасового простою генератора
ПИТАННЯ:
Підприємство планує придбати генератор. Цікавить все, що стосується процедури його обліку, оподаткування та оформлення дозволів/ліцензій, пов’язаних із його експлуатацією?
Щодо обліку придбання генератора
Бухоблік. Найперше варто видати наказ по те, що у зв’язку із виробничою необхідністю виникла потреба у придбанні генератора такої-то моделі й призначити відповідального за оформлення договору його купівлі-продажу.
Далі на підставі «вхідних» документів на купівлю генератора (це може бути видаткова накладна, акт приймання-передачі) його варто оприбуткувати записом: Дт 152 Кт 631.
Всі витрати, пов’язані із встановленням та налагодженням генератора (якщо такі будуть), необхідно включати у його первісну вартість. У бухзаписах це можна показати так: Дт 152 Кт 631.
Після того як генератор буде повністю готовий до використання із запланованою метою треба оформити акт введення його в експлуатацію та на його підставі зробити запис: Дт 104 Кт 152.
І з місяця, наступного за місяцем введення генератора в експлуатацію, його слід почати амортизувати одним із методів, передбачених п. 26 НП(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 №92 (далі – НП(С)БО 7), який застосовується суб’єктом господарювання до основних засобів відповідної групи.
У бухзаписах нарахування амортизації можна показувати так: Дт 23, 91, 92, 93 Кт 131. Витратний рахунок треба обирати, залежно від того, в яких цілях заплановано використання означеного генератора.
Щодо строку корисного використання по такому генератору, то його підприємство-покупець має встановити самостійно і, зважаючи на п. 23 НП(С)БО 7, такий термін треба передбачити, зокрема, в окремому наказі.
До речі, з метою зближення бухгалтерського та податкового обліку можна встановити строк служби генератора на рівні мінімально допустимого строку корисного (тобто 5 років) використання із пп. 138.3.3 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Адже таку можливість дає п. 26 НП(С)БО 7.
Також зауважимо, що по даному генератору підприємство-покупець має оцінити та по можливості встановити ліквідаційну вартість. Останню за потреби можна буде переглядати.
ПДВ. Під час придбання генератора ПДВ, який закладено у його вартість, можна за загальними правилами включити до податкового кредиту.
Податок на прибуток. Оскільки, очевидно, придбаний генератор належатиме до основних засобів у розумінні пп. 14.1.138 ПКУ (звичайно, за умови, що його первісна вартість буде більше 20 тис. грн), а також зважаючи на те, що його, очевидно, суб’єкт господарювання купує з метою використання в господарській діяльності, то щодо такого генератора слід застосовувати звичні коригування зі ст. 138 ПКУ (знову ж таки, що підприємство – покупець веде облік податкових різниць). Інакше кажучи, зокрема, треба:
- збільшувати бухфінрезультат до оподаткування на суму бухамортизації, нарахованої по генератору (рядок 1.1.1 додатка РІ);
та одночасно
- зменшувати бухфінрезультат до оподаткування на суму т.зв. його податкової амортизації (рядок 1.2.1 АМ додатка РІ).
До речі, навіть якщо сума бухамортизації та сума т.зв. податкової амортизації буде в однаковій сумі рядки 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка РІ все рівно треба заповнювати.
Екологічний податок. Відповідно до п. 240.1 ПКУ платниками екологічного податку є, зокрема, суб’єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України та в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Визначення останніх наведено в пп. 14.1.230 ПКУ. Там сказано, що це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти.
Поруч з цим в п. 46 підрозділу 5 р. ХХ ПКУ визначено, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, для цілей застосування р. VIII ПКУ не вважаються стаціонарними джерелами забруднення у значенні, наведеному у пп. 14.1.230 ПКУ, електрогенераторні установки, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД.
Таким чином, наразі суб’єкти господарювання, які використовують генератор, не є платниками екологічного податку. До речі, вказують на це й податкові органи. Так, наприклад, в консультації з категорії 117.01 ЗІР вказано:
Таким чином, у власників електрогенераторних установок, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД, не виникають податкові зобов’язання з екологічного податку |
Додатково зауважимо, що в іншій консультації із категорії 117.01 ЗІР податкові органи вказували, що в період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування суб’єкт господарювання, який використовує електрогенераторну установку, що класифікується за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД (інших об’єктів оподаткування екологічним податком не має), не подає до контролюючого органу податкову декларацію з екологічного податку та заяву про відсутність у звітному році об’єктів обчислення екологічного податку.
Щодо дозвільних документів
20-ОПП. У категорії 116.11 ЗІР з цього приводу вказано:
Таким чином, суб’єкту господарювання повідомляти контролюючий орган за основним місцем обліку шляхом подачі Заяви за ф. 20-ОПП про газовий котел та/або паливний генератор, які експлуатуються за адресами розташування власних або орендованих приміщень юридичної особи, стосовно яких подавалася Заява за ф. 20-ОПП, не потрібно |
Звідси робимо висновок: якщо генератор буде стояти в приміщенні чи за адресою, щодо якої підприємством – покупцем вже подавалася форма №20-ОПП, то додатково подавати ще й 20-ОПП на сам генератор не потрібно.
Дозвіл на викиди забруднюючих речовин. Відповідно до п. 12 р. IХ Закону України від 16.10.1992 №2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, дозволяється експлуатація генераторів, систем безперебійного електроживлення, електрогенераторних установок без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, окрім випадків, якщо вони є невід’ємною частиною об’єкта нерухомого майна, введеного в експлуатацію до 24 лютого 2022 року.
Отже, отримувати під час дії воєнного стану дозвіл на викиди генератором забруднюючих речовин теж не потрібно.
Дозвіл на використання генератора (як об’єкта підвищеної небезпеки). Якщо потужність генератора буде понад 1000 В, то його можна віднести до машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (див. п. 8 групи А Переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабміну від 03.02.2021 №77, далі – Перелік №77). А раз так, то загалом треба було б отримувати дозвіл на експлуатацію такого генератора, який видає Держпраці та її територіальні органи згідно з Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабміну від 26.10.2011 №1107 (далі – Порядок №1107).
Разом з тим, згідно з пп. 1 п. 1 постанови Кабміну від 24.03.2022 №357 на період дії воєнного стану машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у п. 2-9 групи А Переліку №77 (а устаткування напругою понад 1000 В, як ми вже зазначали, згадано саме в п. 8 групи А Переліку №77) дозволено експлуатувати (застосовувати) на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці. Останню слід оформляти та подавати за формою із додатку 8 до Порядку №1107.
Щодо придбання, зберігання та використання пального для генератора
Ліцензія на зберігання пального. Відповідно до п. 24 р. ХIII Закону України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» на період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування:
- суб’єкт господарювання має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);
- зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб’єктом господарювання на підставі декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального (далі – декларація), яка безоплатно подається до територіального органу ДПС.
В такій декларації зазначаються відомості про суб’єкта господарювання (найменування, код згідно з ЄДРПОУ, місцезнаходження) та загальна місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження. І її треба складати у довільній формі та подавати в паперовій або електронній формі у порядку, встановленому ст. 42 ПКУ.
Право на зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, набувається з моменту подання декларації до територіального органу ДПС.
До речі, в категорії 113.04 ЗІР зауважено, що при визначенні загального обсягу пального 2000 літрів, яке зберігається для заправлення електрогенераторної установки, на об’єкті, що забезпечений електрогенератором без отримання дозвільних документів, кількість пального в баку такої електрогенераторної установки не враховується.
Акцизний податок. Відповідно до п. 47 підрозділу 5 р. ХХ ПКУ у період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія, у тому числі платника акцизного податку з реалізації пального, у кожному (на кожній) з яких загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, що використовується виключно для заправлення електрогенераторних установок, не перевищує 2000 літрів.
Це виключення можна застосовувати лише за таких умов:
- пальне має використовуватись виключно для електрогенераторів;
- ведеться окремий облік надходження та використання такого пального;
- розрахунки за пальне здійснюються виключно в безготівковій формі.
Відповідно у разі виконання цих умов підприємству – покупцю не доведеться реєструватися платником паливного акцизу.
Облік пального для генератора. Власне, пальне куплене для генератора слід обліковувати як і будь-яке інше пальне, тобто на субрахунку 203 (Дт 203 Кт 631). У міру його використання вартість такого пального списують на витрати. У бухзаписах це можна показати так: Дт 23, 91. 92, 93 Кт 203. Витратний рахунок в цьому разі треба обирати залежно від функціонального призначення генератора.
Облік використання пального для генератора. Найперше підприємству-покупцю необхідно організувати облік та списання палива, яке використовується для роботи генератора. Для цього бажано затвердити норми списання пального для забезпечення роботи генератора. Адже нормування витрат, по-перше, дозволяє довести, що пальне було використано в господарській діяльності. Це особливо важливо всім платникам ПДВ, оскільки негосподарські витрати є однією з найчастіше використовуваних тем податкових органів під час перевірки, які застосовують до них п. 198.5 ПКУ. По-друге, забезпечує підконтрольність використання пального на роботу саме генератора та перешкоджає можливим зловживанням та розкраданню пального.
Підприємство вправі самостійно розробити і затвердити власні норми витрат пального для генератора. Про таку можливість раніше вказували й податкові органи, зокрема, в ІПК від 26.05.2021 №2026/ІПК/99-00-21-02-02-06:
Крім того платник може самостійно розробити форми документів, які встановлюватимуть норми витрат ПММ з урахуванням усіх технічних характеристик авто, експлуатаційних норм й інших факторів, а також умови й порядок застосування коригуючих коефіцієнтів, які також можуть бути затверджені наказом по підприємству. Обов’язково такі форми документів повинні відповідати вимогам первинного документа, а отже містити обов’язкові його реквізити, які визначено частиною другою ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» |
А також про зазначене свідчить судова практика. Наприклад, у постанові Шостого апеляційного адмінсуду від 03.02.2020 у справі №320/5188/18 платником оскаржувалось питання застосування податковою службою п. 198.5 ПКУ на підставі того, що платник користувався самостійно розробленими нормами списання пального. Суд не погодився з таким висновком податкової служби й, зокрема, зазначив:
Отже, посилання контролюючого органу на те, що позивачем здійснюється списання палива без урахування наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 не може слугувати підставою для позбавлення позивача податкового кредиту та/або зменшення від`ємного значення з ПДВ. Судом встановлено, що списання палива позивачем здійснюється з урахуванням норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті по підприємству, що затверджені наказом від 30.04.2018 №30/04/2018. … З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що списання палива позивач в охопленому перевіркою періоді здійснював у межах встановлених лімітів та у повній відповідності до вимог чинного законодавства, факт списання та обсяги списання пального підтверджуються документально. Отже, висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 ПКУ та про відсутність у ТОВ «Васт-Транс» права на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 185 031 грн є необґрунтованим |
Щодо встановлення самих норм зауважимо, що чи не єдиний документ, в якому на сьогодні вказано норми пального для генератора – наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 03.03.2008 №244 (далі – Норми №244). Його норми обов’язкові для застосування підприємствами сфери управління Державної адміністрації залізничного транспорту України. Для інших підприємств вони не є обов’язковими.
У п. 1.9 означених Норм №244 вказано, що норми витрат пального на роботу устаткування (генераторів, компресорів, насосів тощо) спеціалізованих транспортних засобів (майстерень для діагностування, технічного обслуговування, ремонту тощо), що працюють від двигуна внутрішнього згорання, приймають в розмірі 0,04 кг на кожний кВт на кожний кВт.
Отже, в даному разі можна:
- або скористатися нормою із п. 1.9 Норм №244;
- або використовувати норми витрачання пального, вказані в технічній документації на генератор;
- або встановити норми витрачання пального шляхом проведення експериментальних досліджень (контрольних замірів).
Стосовно норм, вказаних у технічній документації на генератор, варто зазначити, що виробники наводять норми витрачання пального при роботі генератора за базових умов. Тобто ці норми, як правило, не враховують конкретну специфіку роботи окремого генератора та інших факторів, які впливають на витрату пального (наприклад, температуру повітря, де працює генератор, октанове число пального, яке використовується для роботи тощо). А тому доволі часто виходить, що норми витрат пального, вказані у технічній документації, можуть відрізнятися від фактичних витрат пального. Теж саме стосується і норм згідно з п. 1.9 Норм №244.
Через це, якщо суб’єкта господарювання не влаштовують норми витрат пального із технічної документації, тоді краще розробити і затвердити власні реальні норми, які враховуватимуть технічний стан конкретного агрегата, умови його експлуатації та інші фактори. Для цього можна провести контрольні заміри, тобто визначити об’єм пального, що витрачається за певний період роботи генератора, та визначити таким чином витрати пального на годину його роботи.
Для проведення таких замірів доцільно створити спеціальну комісію, яка буде проводити дослідження (заміри) витрат пального та хронометраж роботи генератора. Проводити такі заміри можна як самостійно, так і залучивши сторонню організацію.
Після визначення норми витрати пального для генератора потрібно цей факт належним чином задокументувати. Тобто слід скласти відповідний акт проведення замірів витрачання пального для роботи генератора в довільній формі.
На основі такого акту потім варто затвердити визначені норми витрат пального розпорядчим документом (наказом) керівника підприємства. Крім того, слід затвердити порядок дій у разі перевищення норм споживання пального.
Також необхідно розробити й затвердити первинні документи, які підтверджуватимуть факт використання пального. Наприклад, фактичне витрачання палива можна підтверджувати, наприклад, карткою списання дизельного палива.
Вести облік відпрацьованого генератором часу можна в Журналі обліку роботи генератора.
Щомісячний розрахунок використаного палива можна вести в наступній формі:
Розрахунок витрат палива електрогенераторною установкою
за___________________________ 202_ року
Тип палива | Кількість годин роботи (год) | Норми витрата палива (л/год) | Обсяг витраченого палива (л) |
Помноживши кількість відпрацьованих за місяць генератором годин на його годинну витрату палива, отримуємо обсяг палива до списання за місяць.
Списання палива доречно підтверджувати щомісячним складанням акту на списання пального для генератора.
Щодо тимчасового простою генератора
Бухоблік. Якщо протягом певного часу суб’єкт господарювання не використовуватиме генератор (наприклад, у зв’язку з тим, що тимчасово в ньому не буде необхідності через наявність світла тощо), то в такому разі в бухобліку можна продовжувати й далі амортизувати його. Адже згідно з абз. 4 п. 29 НП(С)БО 7 нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.
Тож, звідси можна зробити висновок, що з метою бухобліку вибуття основного засобу із активного обороту – це ще не привід припинити нараховувати по ньому амортизацію (звичайно, якщо на цей час не було оформлено виведення такого об’єкта із експлуатації або переведення його на консервацію).
У бухзаписах нарахування амортизації за період простою генератора можна показувати так: Дт 949 Кт 131.
Податок на прибуток. У своїх роз’ясненнях податкові органи ніби не заперечують проти т.зв. податкової амортизації (звичайно, за умови наявності бухамортизації по таких об’єктах), які нараховуються під час простою на основні засоби, які призначені для використання в госпдіяльності.
На це вказують, зокрема, наступні роз’яснення:
Якщо основні засоби та нематеріальні активи, які призначені для використання у господарській діяльності і нарахування амортизації на такі активи відповідно до правил бухгалтерського обліку протягом періоду тимчасового простою не припиняється, то такі основні засоби та нематеріальні активи підлягають амортизації у податковому обліку. У разі, якщо основний засіб, призначений для використання у господарській діяльності платника податку, знаходиться на тимчасово окупованій території або в районах проведення воєнних (бойових) дій, та нарахування амортизації такого активу відповідно до правил бухгалтерського обліку не припиняється, то такий основний засіб може амортизуватись протягом такого періоду у податковому обліку відповідно до вимог п. 138.3 ст. 138 ПКУ |
ІПК від 07.02.2025 №583/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК:
Отже, якщо основні засоби (нерухоме майно) призначені для використання в господарській діяльності платника податку перебувають у тимчасовому простої та знаходяться в районі проведення активних бойових дій, такі основні засоби можуть амортизуватися у податковому обліку відповідно до вимог п. 138.3 ст. 138 Кодексу, за умови, що нарахування амортизації таких активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності протягом періоду тимчасового простою у бухгалтерському обліку не припиняється |
Разом з тим, судова практика свідчить про те, що в такому разі є ризик не визнання податковими органами т.зв. податкової амортизації за основними засобами, які тимчасово простоюють (адже в цьому разі такі об’єкти ніби-то є невиробничими). Але, на щастя, більшість судових кейсів з даного питання на користь платників. Бо ключовим для класифікації основних засобів як невиробних є не фактичне їх не використання в госпдіяльності, а те чи взагалі призначені такі активи для використання в госдіяльності в майбутньому. Наприклад, в постанові ВС від 29.09.2021 у справі №320/4918/19 щодо цього зауважено:
Обмежившись цитуванням змісту норми підпункту 138.3.2 пункту 138.2 статті 138 ПКУ, наведеного у акті перевірки, зокрема про те, що термін «невиробничі основні засоби» означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку, суди обох інстанції виходили з того, що для цілей оподаткування амортизація основних засобів нараховується у разі їх експлуатації при здійсненні господарської діяльності платника податку. Зміст підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПКУ в редакції Закону України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 1 січня 2017 року, дає підстави вважати, що із введенням з 1 січня 2017 року змін до підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПКУ виробничі/невиробничі основні засоби класифікуються за ознакою їх призначення для використання у господарській діяльності безвідносно до факту безпосереднього їх використання. Отже, висновки Відповідача в частині нарахованої амортизації екскаватора-навантажувача …. не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального закону. Внаслідок застосування до спірних правовідносин редакції підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПКУ, що була змінена законодавцем на час виникнення спірних правовідносин, суди зробили помилкові висновки щодо безпідставного зменшення Позивачем фінансового результату до оподаткування на суму нарахованої амортизації протягом грудня 2017 року – квітня 2018 року у розмірі 82882 грн |
Подібний висновок бачимо й в рішенні Миколаївського окружного адмінсуду від 10.01.2025 №400/1119/24:
Тобто, зміст підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПКУ дає підстави вважати, що виробничі/невиробничі основні засоби класифікуються за ознакою їх призначення для використання у господарській діяльності безвідносно до факту безпосереднього їх використання |
Рішенні Хмельницького окружного адмінсуду від 20.01.2025 у справі №560/10595/24:
Разом з тим, правовий аналіз підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПКУ свідчить, що для цілей його застосування, визначальною ознакою «невиробничих основних засобів» та «невиробничих нематеріальних активів» є їх призначення, тобто мета, з якою такі активи придбаваються або виготовляються. Положення зазначеного підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПКУ не поширюються на правовідносини щодо нарахування амортизації основних засобів, придбаних з метою використання в господарській діяльності для отримання прибутку. Відповідачем не заперечується те, що асфальтобетонний завод MARINI TOP TOW ER З000Р, асфальтобетонний завод ДС-16837, грунтозмішувальна установка ДС50Б придбані позивачем для використання в господарській діяльності, основним видом якої є надання послуг оренди. Тому положення підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПКУ до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки цією нормою не встановлена заборона на амортизацію витрат на придбання основних засобів, призначених для використання в господарській діяльності, розміщених на окупованій території України |
Та постанові Восьмого апеляційного адмінсуду від 18.06.2025 у справі №380/16550/24:
Відповідно до пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПКУ під невиробничими основними засобами слід розуміти «основні засоби, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку». З огляду на це правильним є твердження, що необхідною умовою для віднесення матеріального активу до невиробничого основного засобу є не використання такого засобу у господарській діяльності платника податку. Тобто, у даному випадку має значення саме призначення об`єкту виробниче чи невиробниче. За таких обставин, суд першої інстанції правильно вважав, що тимчасовий простій (невикористання) основних засобів за умови, що не змінюється їх господарське призначення, не передбачає зміни напрямку їх використання. У даному випадку, основні засоби – трактор John Deere 8100; причіп тракторний 2ПТС-11 та щепо дробарка Heizohack НМ 8-40 були придбані позивачем для використання в господарській діяльності, та їх використання було тимчасово призупинено у зв`язку із відсутністю тракториста. З огляду на викладене, суд вірним є висновок суду, що ці основні засоби не можна відносити до невиробничих тільки з тих підстав, що вони не використовувалися (простой), оскільки, у подальшому, вони знову будуть використані підприємством у господарській діяльності. Натомість відповідач стверджує, що виходячи із аналізу формулювань, передбачених ПКУ, основні засоби під час простою можуть прирівнюватися до невиробничих основних засобів. У розумінні п. 138.3.2 ПКУ якщо компанія не генерує дохід від використання того чи іншого основного, то вона не має права включати податкову амортизацію таких «невиробничих» основних засобів для розрахунку податку на прибуток, а також повинен здійснити нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за основною ставкою. Відтак суд першої інстанції підставно відхилив доводи податкового органу, оскільки не використання транспортних засобів не є виведенням цих активів з господарської діяльності підприємства, а ці основні засоби у подальшому будуть використані у господарській діяльності задля отримання доходу. Тимчасове не використання основного засобу в господарській діяльності не робить його автоматично невиробничим, оскільки він не втрачає своїх виробничих властивостей, відповідає призначенню та підлягає подальшому використанню у господарській діяльності. Тому, суд першої інстанції правильно відхилив твердження відповідача про те, що на виконання вимог п. 201.10 ст. 201 ПКУ позивач повинен був скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на суму ПДВ 328 189,00 грн, оскільки факту переведення вказаних виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів не відбулося. Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог п. 189.1 ст. 189; п.198.5 «в» ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 та п. 201.10 ст. 201 ПКУ, які б призвели до заниження Товариством податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 328 189,00 грн та обов`язку зареєструвати ПН, а отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.04.2024 №17515/13-01-07-04 та №17519/13-01-07-04, прийняті відповідачем необґрунтовано та протиправно, а тому підлягають скасуванню |
ПДВ. Під час тимчасового простою генератора є ризик в тому, що податкові органи можуть наполягати на необхідності нарахування в такому разі компенсуючого ПДВ на підставі п. 198.5 ПКУ. Однак, на наш погляд, це не правомірно. Бо тимчасовий простій не міняє госдіяльний статус такого об’єкта основних засобів. Тим більше, що податкові органи в своїх поодиноких роз’ясненнях це не заперечують. Так, в ІПК 23.03.2020 №1195/6/99-00-07-03-02-06/ІПК зазначалося:
Таким чином, оскільки при здійсненні операції з призупинення експлуатації виробничого обладнання таке обладнання не використовується в операціях, перерахованих у пункті 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, а так як і раніше продовжує перебувати у статусі призначеного для використання в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності платника податку, тому податкові зобов’язання з ПДЗ відповідно до вказаного пункту ПКУ у розглянутій ситуації не нараховуються |
Джерело: Консалтингова компанія White Consulting
Шаблони та зразки документів:
Наказ про придбання генератора
Журнал обліку роботи генератора
Акт приймання-передачі основних засобів
Акт введення в експлуатацію основного засобу - генератора
Довідка про наявність на балансі основного засобу (генератора)
Акт на списання пального, використаного для роботи генератора
Наказ про оренду генератора та затвердження норм палива до нього
Ексклюзивна колекція «Накази і акти для обліку витрат на генератори»
Наказ про введення в експлуатацію генератора та визначення норм палива до нього