Верховний Суд у 2025 році сформував низку правових позицій щодо правомірності запровадження простою на підприємствах. Суди наголошують, що наказ про простій повинен містити чітке обґрунтування відсутності організаційних або технічних умов для виконання роботи, а також посилання на відповідні норми Закону України Про правовий режим воєнного стану.
Ключовим фактором при визнанні простою незаконним є наявність вакантних посад, на які роботодавець міг перевести працівника, або продовження роботи інших осіб на аналогічних посадах. У справах, де простій запроваджувався вибірково, суди вказують на відсутність доказів повної зупинки роботи підрозділів, що є обов'язковою умовою для такого заходу.
Щодо процедурних питань, суди визнають належними заходи роботодавця з повідомлення працівника про закінчення простою через телефонні дзвінки, якщо вони зафіксовані відповідними актами. Водночас направлення працівником заяв про звільнення на адресу підприємства, які не були отримані роботодавцем, не вважається доказом бездіяльності останнього чи штучного створення простою. Це означає, що роботодавець зобов'язаний доводити об'єктивну неможливість забезпечення працівника роботою.
1. Постанова ВС від 22.05.2025 року по справі №450/2221/22
В оспорюваному наказі немає посилань на положення ч. 1 ст. 8 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», а також не зазначено обставин, які б свідчили про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання позивачем роботи, та обґрунтування, чому саме для позивача запроваджується простій.
2. Постанова ВС від 15.03.2025 року по справі №226/859/23
ТОВ «Краснолиманське» вчиняло дії для повідомлення позивача про поновлення трудових відносин у січні 2018 року, а саме згідно з актом ТОВ «Краснолиманське» про повідомлення працівника про закінчення простою на підприємстві від 18 січня 2018 року з метою врегулювання трудових відносин з працівниками підприємства ОСОБА_1 телефонували 15 січня 2018 року за номером телефону – НОМЕР_1 та 16 січня 2018 року за номером телефону його матері ОСОБА_3 – НОМЕР_2, проте на дзвінки за цими номерами ніхто не відповідав (а.с. 35 зворот, 36, 47).
Вказані висновки суду спростовують доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не було повідомлено позивача про закінчення простою.
Суди дійшли вірного висновку про те, що направлення позивачем на адресу ТОВ «Краснолиманське» за період з 2014 року по 2023 рік заяв про звільнення, які товариство не отримало та вони повернулися на адресу позивача, не є належним доказом того, що роботодавець не звільняє ОСОБА_1 та вчиняє простій, що спростовує доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не забезпечено позивача роботою, а простій виник унаслідок бездіяльності товариства.
3. Постанова ВС від 26.02.2025 року по справі №755/9344/23
Більш того, районним судом було встановлено, що на час оголошення простою відповідач мав вакантні посади педагогічних працівників та, відповідно, мав можливість перевести позивача на одну із вакантних посад, що існували у НВК «Домінанта», проте цього не зробив.
4. Постанова ВС від 05.08.2025 року по справі №761/3896/23
У період воєнного стану Укртрансбезпека, зокрема у Дніпропетровській області, продовжує працювати і виконувати свої функції.
Надані відповідачем штатні розписи на 2022 та 2023 рік містять відомості про кількість штатних посад старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, які складають 19 та 15, відповідно.
При цьому в 2022 - 2023 роках після оголошення ОСОБА_1 простою в установі фактично працювало 15 старших державних інспекторів вказаного відділу.
Наразі інші працівники, які займають таку ж посаду, як і позивач, продовжують працювати. Таким чином, відповідач не довів обставин, які б обумовлювали необхідність встановлення простою саме позивачу, враховуючи, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.
Матеріали на сайті https://7eminar.ua можуть містити роз’яснення державних органів та погляди зовнішніх авторів. Їхній зміст не завжди збігається з позицією редакції. Кожна публікація відображає особисту думку автора. Редакція не редагує авторські тексти і не несе відповідальності за їх зміст.