Позов, в якому відмовили на стадії апеляції
Селянське (фермерське) господарство звернулося до господарського суду з вимогою стягнення з ТОВ збитків за невиконання умов договору. У цій справі №916/4912/24 суд першої інстанції позов задовольнив, а також відповідно до ст. 136 ГПК ухвалою наклав арешт на майно та грошові кошти відповідача в межах суми позову. Апеляційна інстанція рішення скасувала, у позові відмовила повністю. Скасовані були і забезпечувальні заходи.
СФГ подало касаційну скаргу, а вже через кілька днів – нову заяву про забезпечення позову, обґрунтовуючи її наявністю ризиків невиконання можливого рішення касаційного суду. Нагадаємо, що ч. 2 статті 136 ГПК дозволяє забезпечення позову як до предʼявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
Серед аргументів позивача – фактична відсутність коштів у процесуального опонента протягом тривалого часу, створення ним нової юридичної особи з аналогічними видами діяльності та схожою назвою, а також інші свідчення про наміри уникнути зобов’язань та роздруківка статті.
Повторний арешт
Касаційний господарський суд заяву СФГ про забезпечення позову все ж задовольнив.
Окремо касаційна інстанція підкреслила, що докази, які свідчать про те, що захід забезпечення позову утруднює або блокує господарську діяльність ТОВ, відсутні.
Довгострокові наслідки для судової системи
Ухвала касаційного суду створює цікаву правову ситуацію. Згідно з пунктом 7 резолютивної частини, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Це означає, що арешт майна ТОВ діятиме незалежно від результатів касаційного розгляду основної справи.
Якщо касаційна інстанція підтримає позицію апеляційного суду та залишить в силі відмову в позові, виникне парадоксальна ситуація: арешт майна діятиме при відсутності підстав для його застосування. З іншого боку, якщо касаційний суд скасує постанову апеляційної інстанції та задовольнить позов, заходи забезпечення виявляться виправданими.
Ухвала КГС від 23.06.2025 року є яскравою ілюстрацією складності балансування між різними процесуальними принципами та інтересами. З одного боку, суд продемонстрував прихильність до широкого тлумачення статей 136-137 ГПК та визнав обґрунтованими побоювання позивачів щодо можливих ризиків невиконання майбутнього рішення, спираючись на усталену судову практику, зокрема постанови ВС від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 22.07.2021 у справі №916/585/18, та від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
З іншого боку, рішення викликає серйозні застереження щодо можливих зловживань процесуальними правами та створення небезпечних прецедентів для майбутньої судової практики, особливо в контексті висновків ВС від 22.10.2024 у справі №904/3676/22 про недопустимість подвійного вирішення одного питання касаційною інстанцією.
Однак, з точки зору процесуальної політики та довгострокових наслідків для судової системи рішення викликає занепокоєння. Воно може створити прецедент для необмеженого продовження процесуальних процедур навіть після остаточного вирішення спору апеляційною інстанцією, що суперечить принципам процесуальної економії та правової визначеності.
Джерело: НААУ
Лише раз на рік, до Дня бухгалтера й аудитора: спеціальні ціни та грандіозні розіграші! Дізнатись більше