Чи потрібно вказувати сезонність дизельного пального в документах

Законодавство не містить прямої жорсткої вимоги вказувати літери «Л» чи «З» саме в назві номенклатури в податкових та акцизних накладних, якщо код УКТ ЗЕД палива є ідентичним. Однак для забезпечення відповідності технічним регламентам та уникнення розбіжностей із товарно-транспортними накладними (ТТН) і паспортами якості, розділення за марками є вкрай рекомендованим.

Для цілей акцизного податку та ПДВ ключовим ідентифікатором пального є його код згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до Податкового кодексу України, п. 232.1, одиницею обліку пального в СЕАРП та СЕ є літри, приведені до температури 15° C.
Якщо літнє та зимове дизельне паливо мають однаковий код УКТ ЗЕД (наприклад, 2710 19 43 00), то в системі електронного адміністрування вони обліковуються на одному «ліміті». ПКУ не вимагає обов'язкового зазначення сезонності в текстовій назві номенклатури АН чи ПН, головне — правильний код та обсяг.

Вимоги до назви та маркування палива встановлені спеціальними нормами:

Згідно з Технічним регламентом щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, п. 3, дизельне паливо чітко поділяється на літнє, зимове та арктичне залежно від температури експлуатації.
Технічний регламент, п. 9 вимагає, щоб документ про якість (паспорт якості) містив позначення палива, яке включає назву, марку та екологічний клас.

Для перевезення нафтопродуктів використовується спеціальна форма №1-ТТН (нафтопродукт), затверджена Інструкцією №281. У цій формі зазначається марка пального. Якщо в ТТН та паспорті якості вказано «Дизельне паливо зимове (З)», а у видатковій накладній чи ПН — просто «Дизельне паливо», це створює розбіжність у первинних документах. Згідно з Законом про бухоблік, ст. 9, первинні документи повинні забезпечувати повну ідентифікацію господарської операції.

Раді допомогти, звертайтесь ще!