Оскільки діяльність інтернет-провайдера з підключення абонентів є виробництвом послуг, витрати на матеріали (кабель, роз’єми, кріплення тощо), використані при підключенні, слід відносити до виробничих витрат.

Відповідно до п. 11, 14, 15 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (наказ Мінфіну від 31.12.1999 р. № 318), прямі матеріальні витрати, пов’язані з наданням послуг, відображаються на рахунку 23 «Виробництво».
Тобто матеріали списуються не безпосередньо на витрати, а через рахунок 23, після чого собівартість послуг списується на рахунок 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».

Таким чином, вимогу-накладну можна оформлювати загальною на день (або на період, наприклад тиждень), якщо:

матеріали видаються на виконання однакових типових підключень;
є затверджені норми витрат матеріалів на одну послугу підключення (затверджені керівником підприємства або технічним директором);
за результатами дня (чи зміни) складається зведена вимога-накладна на загальну кількість використаних матеріалів.
У такому разі оформлення окремої вимоги-накладної на кожного абонента не є обов’язковим, оскільки факт списання матеріалів підтверджується первинними документами (вимога-накладна, акт виконаних робіт, акт підключення) — п. 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV.

Собівартість кожного підключення визначається на підставі калькуляції, розробленої відповідно до норм витрат матеріалів і трудових ресурсів. Така калькуляція є внутрішнім документом підприємства, затвердженим керівником (п. 16 НП(С)БО 16).

Раді допомогти, звертайтесь ще!