Заголовок тимчасово відсутній

КВЕД 78.30 найкраще відповідає лізингу персоналу. Така діяльність не вимагає і ліцензування. Головне – дотримуватися вимог трудового, цивільного та податкового законодавства. Зокрема, низку вимог до названої діяльності висуває Закон про зайнятість.

Діяльність суб’єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, регулює ст. 39 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n359) та ст. 36 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n333) Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі – Закон про зайнятість). Перелік таких суб’єктів (https://www.dcz.gov.ua/employer/posered) веде Державна служба зайнятості у Порядку, затвердженому постановою КМУ від 05.06.2013 №400 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/400-2013-%D0%BF#n8).

Які зобов’язання мають суб’єкти господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, визначає ч. 4 ст. 36 Закону про зайнятість (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n333).

Особливістю регулювання передачі працівників для роботи у іншого роботодавця в Україні є те, що така операція можлива за умови, якщо це передбачено колективним договором такого роботодавця, та за наявності згоди первинної профспілкової організації.

Закон про зайнятість встановлює певні обмеження для передачі працівників в оренду до іншого роботодавця. Це неможливо, якщо:

• у такого роботодавця протягом року скорочено чисельність (штат) працівників;


• не дотримано нормативу чисельності працівників основних професій, задіяних у технологічних процесах основного виробництва;


• залучають працівників для виконання робіт у шкідливих, небезпечних та важких умовах праці (ч. 4 ст. 39 Закону про зайнятість https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n359).

Крім цього, суб’єкти господарювання, що наймають працівників для їх подальшої передачі іншим роботодавцям, зобов’язані:

• виплачувати працівникові заробітну плату в розмірі не нижчому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та заробітної плати, яку отримує працівник у роботодавця за виконання такої ж роботи;


• забезпечувати працівнику час роботи та відпочинку на умовах, визначених для працівників роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку;


• нараховувати та сплачувати ЄСВ на користь працівника;


• не перешкоджати укладенню трудового договору між працівником та роботодавцем, у якого виконувалися ним роботи (ч. 1 ст. 39 Закон про зайнятість https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n359).

Фактично лізинг (оренда) персоналу — послуга з надання персоналу для реалізації короткострокових і довгострокових проєктів. Кадрова агенція наймає персонал для подальшої передачі його в оренду іншим організаціям-роботодавцям. Із прямим роботодавцем — агенцією, працівник перебуває в трудових відносинах та отримує заробітну плату, а у безпосереднього роботодавця виконує свою трудову функцію та знаходиться в підпорядкуванні. Тобто саме компанія-лізингодавець відповідає за виплату заробітної плати, нарахування податків і зборів (ЄСВ, ПДФО, військовий збір).

Кадровій агенції (лізингодавцю) у трудовому договорі із працівником доцільно прописати умови праці (робочий час, оплата праці) та передбачити можливість тимчасового направлення до іншого роботодавця. Можна укласти і цивільно-правовий договір, але для виконання разових завдань або проєктної роботи (не для приховування трудових відносин).

Контроль за діяльністю переданого в лізинг персоналу, як правило, лежить на компанії-замовнику. Після закінчення відносин особовий склад повертається лізингодавцю або оформлюється на постійне місце роботи до клієнта.

Таку послугу оформлюють договором послуги про надання персоналу, який є строковим. Форми такого договору законодавство не встановлює, як і вимог до його змісту. Тому під час укладання такого договору варто керуватися принципом свободи договору, за яким сторони можуть укладати договір, який прямо не передбачений цивільним законодавством, але відповідає його загальним засадам (ст. 6 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n42, 627 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3118 Цивільного кодексу України). Зокрема, у договорі про надання персоналу слід чітко прописати:

• перелік послуг (лізинг персоналу, управління кадрами);


• обов’язки та права сторін (хто відповідає за організацію робочого місця, виплату заробітної плати тощо);


• розмір і порядок оплати за послуги тощо.

Також можливим є оформлення:

• актів наданих послуг (виконаних робіт) – на підтвердження надання послуг клієнту;
  звітів про виконання роботи (за запитом клієнта для моніторингу продуктивності персоналу) тощо.

Для лізингу персоналу (надання персоналу в тимчасове користування) найкраще підходить КВЕД 78.30 «Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами» (https://kved.ukrstat.gov.ua/KVED2010/78/KVED10_78_30.html). Цей код охоплює діяльність компаній, які займаються наданням персоналу для виконання робіт чи завдань на умовах тимчасового контракту. Роботодавцем залишається компанія-лізингодавець персоналу, а клієнт користується послугами цих працівників.

Лізинг персоналу не потребує спеціальної ліцензії.

Для діяльності за КВЕД 78.30 найкраще підходить загальна система оподаткування, оскільки на єдиному податку слід дотримувати низки вимог, передбачених, зокрема, ст. 291 Податкового кодексу України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n6946). Але можна працювати і на спрощенці, якщо відповідатимете усім її умовам.

Раді допомогти, звертайтесь ще!