Заголовок тимчасово відсутній

Жодних специфічних обмежень щодо надання фінансової допомоги фізичною особою, не пов’язаною з ТОВ, немає. Головне – правильно оформити договір та дотримуватися вимог щодо готівкових чи безготівкових розрахунків.

Якщо фізична особа надає ТОВ поворотну фінансову допомогу, основні вимоги та аспекти такої операції залежать насамперед від її правильного правового оформлення. Наведемо основні моменти.

Під поворотною фінансовою допомогою розуміють суму коштів, отриману у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та обов’язкову до повернення (пп. 14.1.257 Податкового кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ed20250121#n256; ПКУ).

Тобто поворотна фінансова допомога має відповідати таким вимогам:

• її надають у грошовій формі;


• вона не передбачає нарахування відсотків або іншої компенсації за користування;


• її обов’язково мають повернути.

Отже, лише за умови одночасного дотримання таких вимог можна говорити про поворотну фінансову допомогу.

Правовою основою поворотної фінансової допомоги є договір позики. Тому коли укладаєте договір на таку фіндопомогу, орієнтуйтеся на правила, прописані у статтях 1046-1053 Цивільного кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4902 (ЦКУ).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути таку саму суму грошей або таку саму кількість речей того самого роду і якості (ч. 1 ст. 1046 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4903). Під родовими ознаками розуміють ознаки, що притаманні всім речам того самого роду та вимірюються числом, вагою, мірою (ст. 184 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1065).

Договір позики є реальним. Його вважають укладеним лише з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Щоб договір почав діяти, простої домовленості його сторін про умови надання позики недостатньо. Важливо, щоб обов’язково відбулася передача грошових коштів (речей).

Цивільне законодавство не обмежує кола суб’єктів договору позики. Тому цілком правомірною є ситуація, коли фізособа надає позику юрособі.

Договір позики можна укласти як в усній, так і в письмовій формі.

Письмова форма договору є обов’язковою, якщо:

• його сума не менше ніж у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (170 грн);


• сторони, або одна із сторін такого договору є юрсообою. У такому разі сума, на яку надають позику, значення не має (ст. 1047 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4906).

Посвідчувати договір позики нотаріально не обов’язково. Однак якщо одна зі сторін виявила таке бажання, це робити не заборонено. У такому разі сплачують держмито у розмірі 1% суми договору, але не менше за один нмдг (пп. «д» п. 3 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21.01.1993 №7-93 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93#n39).

Якщо договір укладають у письмовій формі, доцільно прописати в ньому суму позики, умову безвідсотковості, строки і спосіб повернення.

У договорі зазначають: предмет договору, умови надання, строк і порядок повернення коштів та відповідальність сторін. Крім того, вказують місце складання, дату та найменування, реквізити та підписи сторін.

Законодавство не обмежує розміру позики. Але зважте, якщо сума позики становить 400 тис. грн і більше, таку фінансову операцію держава моніторитиме (п. 1 ст. 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 №361-IX https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20#n584). У ході фінансового моніторингу потрібно буде підтверджувати джерело отримання коштів, виданих як позика.

Позику надають у грошовій одиниці України – гривні (ст. 524 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2690). При цьому грошовий еквівалент зобов’язання можна визначити в іноземній валюті. Тоді суму, що має повернути позичальник визначте у гривні за офіційним курсом НБУ. Тобто позику можна надати в іноземній валюті, але отримати борг лише у гривні. На цьому наголошує і ВСУ (постанова від 02.07.2014 №6-79цс14 https://reyestr.court.gov.ua/Review/39689407):

«...незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов’язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов’язання і фактичного його виконання є національна валюта України – гривня.»

Як уже згадували вище, поворотну фіндопомогу надають на безоплатній основі (пп. 14.1.257 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ed20250121#n256). І про це обов’язково слід записати у договорі. Адже, якщо у договорі не буде зазначено умови про сплату відсотків, усе одно доведеться нараховувати відсотки на рівні облікової ставки НБУ – таку вимогу містить стаття 1048 ЦК (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4909). Цілком можливо, що податківці вважатимуть таку позику фінансовою послугою у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» від 14.12.2021 №1953-IX (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#n125). А надання фінпослуг (у нашому випадку – нарахування відсотків) є прерогативою винятково фінустанов (лист ДПС від 11.02.2013 № 1990/6/17-1216).

Безвідсоткову позику видають найчастіше і може видати її будь-яка юридична чи фізична особа.

Тому, щоб уникнути непорозумінь із органами контролю, в договорі про надання поворотної фіндомоги необхідно зазначити, що відсотків за позикою не нараховують. Тобто радимо суб’єкту господарювання, який не є фінустановою і має намір надати кошти як позику, видавати лише безвідсоткову позику. Щоб позику вважали безвідсотковою, у договорі слід зафіксувати, що відсотки за користування позикою не нараховують. Тоді позику визнають поворотною фіндопомогою.

Жоден нормативно-правовий акт не встановлює строків, на які можна надати позику. Тож строк, на який позикодавець передає позичальникові грошові кошти (речі), встановлюють за згодою сторін і прописують у договорі позики.

Договір може бути як строковим, так і безстроковим. І той, і той варіант слід обумовити в його положеннях. В окремих ситуаціях строк користування позиковими коштами або речами визначають у договорі моментом, коли позикодавець пред’являє до позичальника вимогу повернути позику.

Якщо у договорі не встановлений строк повернення позики або такий строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позичальник може повернути позику протягом 30 днів від дня пред’явлення позикодавцем такої вимоги (ч. 1 ст. 1049 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4915). У такому разі строк позовної давності три роки відраховують після закінчення 30-денного строку (ст. 257 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1415, 1049 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4915).

Відсутність у договорі строку повернення поворотної фіндопомоги не означає, що така допомога є безповоротною. Однак цілком можливо, що податківці вважатимуть інакше. Тому рекомендуємо встановлювати у договорі строк повернення поворотної фіндопомоги.

Факт виконання договору позикодавцем щодо надання фінансової допомоги засвідчується банківськими, касовими документами сторін, які свідчать про перерахування коштів на розрахунковий рахунок чи їх внесення (оприбуткування) в касу підприємства – отримувача фінансової допомоги. Факт виконання договору позичальником підтверджується такими ж документами, які свідчать про повернення коштів позичальнику. Тобто документом, яким супроводжується операція з надання та отримання (повернення) фінансової допомоги, є договір та банківські (касові) документи.

У договорі також необхідно зазначити спосіб повернення позики:

• через касу підприємства,

або

• шляхом перерахування на банківський рахунок (картку) позичальника.

Документ, що підтвердить передачу коштів буде платіжна інструкція, розписка, акт прийому-передачі готівкових коштів тощо.

І наостанок зважте, якщо фінансову допомогу надають готівкою, слід дотримувати ліміт розрахунків у розмірі 50 000 грн на день між підприємством та фізичною особою (п. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 29.12.2017 № 148 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0148500-17#n47). Безготівкові розрахунки таких обмежень не мають.

Раді допомогти, звертайтесь ще!