Ні, це не відрядження.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Таке визначення містить Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом МФУ 13.03.98 № 59 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#Text

Якщо підприємство зареєстроване і знаходиться у м. Луцьк, то і місцем роботи при прийнятті на роботу є м. Луцьк. На період воєнного часу дозволено укладати трудовій договори на дистанційну роботу наказом (не письмово). В наказі на дистанційну роботу не зазначається локація працівника.

В наведеній ситуації доцільно передбачати дистанційну роботу, а не надомну. По- перше роботодавець не буде нести відповідальності за охорону праці (за надомною несе за ст.60-1 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1559 ).

По -друге працівник – «дистанційник» не підпорядковується ПВТР (ст.60-2 КЗпП).

Ну і на останок, ні надомна робота ні дистанційна не утворюють відокремлений структурний підрозділ, до якого можна було би їздити у відрядження в межах однієї юрособи.

Можливий варіант – встановлення директору доплати за роз’їзний характер роботи. В такому разі доплата та оплата проживання готелі коштом підприємства будуть оподатковуватися ПДФО/ВЗ. Це не можна підвести під п. 170.9 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965

ЄСВ на доплату за роз’їзний характер роботи не нараховується (п.10 розд. І Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 22.12 . 2010 р. N 1170 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1170-2010-%D0%BF#Text ).

Раді допомогти, звертайтесь ще!