Заголовок тимчасово відсутній

«1. У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 Кодексу законів про працю України та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону України «Про відпустки» у період дії воєнного стану не застосовуються.
У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України “Про відпустки”». (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136)

Отже, обмежувати чи не обмежувати працівнику тривалість щорічної основної відпустки за поточний рік 24 календарними днями, — це виключно рішення роботодавця. Це саме стосується й питання надання невикористаних днів відпустки за минулі роки.

Водночас у період дії воєнного стану не застосовуються норми:

• ч. 7 ст. 79 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону про відпустки — невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка;
• ч. 4 ст. 80 КЗпП, ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки — заборона ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Раді допомогти, звертайтесь ще!