Заголовок тимчасово відсутній

Норми Інструкції №59 (zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 обов’язкові лише для бюджетників. Для комерційних підприємств її норми носять рекомендаційний характер: її можна брати за основу, але зі своїми корективами, при розробці власного внутрішнього положення про відрядження. Тому, керівництво комерційного підприємства може передбачити у внутрішньому положенні про службові відрядження своє визначення «відрядження», свій підхід до виплати добових та звітування, але в частині, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Ідеться, зокрема, про ст.121 КЗпП – щодо виплати авансу і добових за кожен календарний день відрядження, і оплати днів роботи у відрядженні, і про пп.170.9 ПКУ (zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17) щодо порядку і строків звітування та оподаткування підзвітних сум.

Аванс на відрядження треба виплачувати ДО від’їзду працівника у відрядження, а не після. Принаймні такий висновок слідує з ч.2 ст.121 КЗпП.

Відповідно до ч.2 ст.121 КЗпП працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

За невиплату добових застосують штраф у розмірі однієї мінзарплати відповідно до ст.265 КЗпП.

Конкретні строки видачі авансу на відрядження чинними нормативними документами не встановлено. Тому питання про те, коли працівника слід забезпечити авансом, підприємство вирішує самостійно. Водночас, оскільки строки видачі авансу на відрядження чинними нормативними документами не встановлено, підприємство може прописати власні правила (у т.ч. можливість в окремих випадках виплачувати аванс після повернення з відрядження). Головне – прописати це у внутрішньому положенні про службові відрядження.

За невиплату добових застосують штраф відповідно до ст.265 КЗпП