Чи повинна фізична особа – підприємець 1 – 2 груп мати документи на товар, якщо цей товар не підлягає обов'язковому веденню товарного обліку?
Hi, не має. Це врегульовано в межах виконання вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-BP «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону №265 обов'язок вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які е платниками єдиного податку, не зареєстровані платниками податку на додану вартість та не провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.
Зазначена вимога не поширює свою дію на обов'язок суб'єктів господарювання формувати податкову звітність на підставі первинних документів, що визначено в ст. 44 Податкового Кодексу України (далі – ПКУ) та згідно з іншим законодавством.
Відповідно до абзацу першого п. 296.1 ПКУ фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої i другої гpyп та платники єдиного податку третьої групи, які не с платниками ПДВ, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Відповідно до абзаців першого – другого п. 44.1 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням i сплатою податків i зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ПКУ.
У п. 44.3 ПКУ встановлено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених п. 44.1 ПКУ, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, протягом визначених законодавством строків.
За не зберігання первинних документів, на підставі яких здійснювався облік доходів, до фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої i другої гpyп та платників єдиного податку третьої групи, які не е платниками ПДВ, застосовуються штрафи відповідно до п. 121.1 ПКУ, зокрема за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів з питань обчислення i сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 ПКУ строків ïx зберігання, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1 020 гривень.
Ti самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2 040 гривень.
Штрафи, передбачені п. 121.1 ПКУ, не застосовуються до фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої i другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не е платниками ПДВ, за не зберігання первинних документів, які підтверджують витрати на придбання товарів/послуг.
Водночас відповідно до п.п. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положения» ПКУ установлено, що до платників податків / податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій a6o на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України i не можуть пред'явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, як виняток із положень ст. 44 ПКУ застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.