Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – позивач, ТОВ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі – відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Підставою для подання адміністративного позову слугувало те, що відповідач при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не дотримався вимог податкового законодавства, а саме пункту 86.7 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Позивач у строки, встановлені зазначеною нормою, направив до ГУ ДПС заперечення на акт перевірки, проте, останні не були розглянуті, оскільки відповідач дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення їх без розгляду з огляду на порушення строків.
Суди першої та апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовили, вважаючи, що ТОВ надало заперечення на акт перевірки із порушенням встановлених законом термінів.
Верховний Суд (далі – ВС) вказав на таке.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього ПКУ, платник податків, може надати такі заперечення та документи, відповідно до приписів пунктів 44.6, 44.7, 86.7 ПКУ.
Також ВС послався на свою постанову від 20.11.2018 у справі №826/285/15, де вказав, що зміст п. 86.7 ПКУ дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення, податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт, як його невід`ємної частини.
У цій справі, ГУ ДПС не заперечує того, що останнім робочим днем для подання заперечень на акт перевірки (виходячи з дати отримання платником податків копії акта камеральної перевірки – 04 жовтня 2022 року) було 18 жовтня 2022 року. Підставою для висновку про залишення без розгляду вказаних заперечень на акт перевірки стала позиція податкового органу, що вжите в п. 86.7 ПКУ поняття «робочих днів» означає, що такий робочий день закінчується о 18:00. За таких обставин, подання ТОВ заперечень на акт перевірки 18 жовтня 2022 року, але о 18:37, на думку відповідача, слід вважати таким, що вчинене поза межами строку на подання заперечень на акт перевірки.
ВС вказав, що норма ст. 86 ПКУ, окрім строку, не визначає переліку способів подання заперечень на акт перевірки, у зв`язку з цим для надання оцінки доводам ГУ ДПС в частині тривалості «робочого дня», вжитого в означеній нормі, ВС вважає за необхідне звернутись до інших приписів ПКУ, які врегульовують питання листування платників податків та контролюючих органів, адміністративного оскарження.
Проаналізувавши приписи статей 42, 421, 56 ПКУ, ВС вказав, що для подання заперечень на акт перевірки платник податків може скористатись за своїм вибором наступними способами їх подання:
- Безпосередньо до відповідного контролюючого органу.
- Надіслати поштою через установи поштового зв`язку.
- В електронній формі за допомогою електронного кабінету платника
В першому випадку, закінчення робочого дня у розумінні п. 86.7 ПКУ співпадатиме із закінченням робочого часу у відповідному територіальному органі Державної податкової служби України, в другому випадку – із закінченням робочого часу відповідного поштового оператора. У випадку обрання платником податків шляху подання заперечень на акт перевірки в електронній формі через електронний кабінет платника, закінчення строку, передбаченого п. 86.7 ПКУ припадатиме на двадцять четверту годину останнього (десятого) робочого дня строку.
ВС вказав, що ТОВ подало заперечення на акт перевірки поштою, а саме 18 жовтня 2022 року о 18:37, про що поштовим оператором АТ «Укрпошта» складено накладну, що міститься в матеріалах справи. Таким чином, з огляду на те, що заперечення на акт перевірки позивачем було своєчасно здано на пошту в останній (десятий) робочий день строку на подання таких заперечень, твердження ГУ ДПС про пропуск означеного строку, які були підтримані судами попередніх інстанцій, є помилковими та безпідставними.
Отже, податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято без розгляду у встановлений законом строк заперечень платника податків на акт перевірки та з порушенням його права брати участь у розгляді заперечень, тобто з порушенням норм п. 86.7 ПКУ, які мають характер істотних порушень прав платника, а тому не можуть не впливати на оцінку правомірності цього податкового повідомлення-рішення.
Не вирішуючи наперед результат розгляду контролюючим органом наданих позивачем документів та пояснень та їх позитивний чи негативний вплив на встановлені перевіркою обставини, ВС вважає, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його рішення, та без урахування права особи (в даному випадку платника податку) на участь у процесі прийняття рішення. Відтак, це податкове повідомлення-рішення є протиправним.