Згідно зі ст. 1 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058), працюючий пенсіонер – це особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1 – 7, 11 – 13 частини першої ст. 11 Закону №1058.
Відповідно до пункту 4 частини першої ст. 11 Закону №1058, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, які працюють у розташованих за межами України філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України).
Водночас, абзацом другим частини третьої ст. 42 Закону №1058 встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до ст. 28 Закону №1058 (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
З огляду на положення абзацу другого частини третьої ст. 42 Закону №1058, особам, в тому числі тим, які працюють в країнах, з якими укладено угоди (договори) про пенсійне/соціальне забезпечення, пенсії обчислюються з урахуванням наявної інформації про факт роботи.
Джерело: лист ПФУ від 06.12.2024 №2800-030102-8/75452