Класичне розуміння ст. 191 КК
Розгляньмо ситуацію, коли місцева рада одного з великих міст України оголошує публічну закупівлю робіт з капітального ремонту мережі вуличного освітлення. За результатами тендеру з переможцем (приватною компанією) укладається договір підряду, роботи виконуються, сторони підписують акти і здійснюють розрахунок. Однак під час виконання робіт втручається правоохоронний орган і реєструє кримінальне провадження у зв’язку з нібито відхиленням від проєктної документації та використанням матеріалів, що не відповідають вимогам державних стандартів. За версією слідчих, фактично було використано дешевший матеріал, ніж передбачено проєктом, а отже, посадові особи державного замовника та підрядника змовилися між собою і заволоділи різницею у вартості матеріалів.
Правоохоронний орган завершує досудове розслідування, вручає обвинувальні акти, однак лише представникам компанії, яка постачала матеріал підрядній організації. До посадових осіб державного замовника обвинувачень не висувається. При цьому слідчий стверджує, що саме посадові особи постачальника заволоділи грошовими коштами шляхом зловживання службовим становищем, тобто вчинили злочин за ст. 191 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Однак усі юристи, які навчалися в юридичних університетах, ще з часів лекцій з кримінального права знають, що заволодіти грошовими коштами може лише особа, яка в силу своєї посади має спеціальні повноваження щодо розпорядження цим майном. Ще в старій постанові Пленуму давно ліквідованого Верховного Суду України 2009 року було наголошено:
Суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем може бути лише службова особа
Цю юридичну позицію було розвинуто Верховним Судом, який 2020 року вказав:
Обов’язковою складовою злочину, передбаченого ст. 191 КК, є наявність в обвинуваченої особи спеціальних повноважень щодо розпорядження відповідним майном. У разі обвинувачення в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем має бути доведено, що обвинувачений мав право оперативного управління цим майном або мав владні повноваження, які давали можливість впливати на осіб, яким це майно ввірене чи у віданні яких перебуває.
Попри це, незважаючи на усталене в юридичній науці та судовій практиці розуміння складу злочину, передбаченого ст. 191 КК, слідчі та прокурори нерідко намагаються притягнути до кримінальної відповідальності осіб без наявності у них статусу службової особи, тобто без належного суб’єкта злочину. Унаслідок цього обвинувачення в суді не знаходить підтвердження, і, як свідчить судова практика, обвинувачених виправдовують.
Актуальна судова практика за ст. 191 КК
Верховний Суд за останні роки сформував усталений підхід до правозастосування ст. 191 КК за обставин, коли правоохоронці передають до суду обвинувальні акти щодо приватних компаній без належного суб’єкта злочину. Суди не погоджуються з підходом сторони обвинувачення до розуміння ст. 191 КК та ухвалюють виправдувальні вироки у зв’язку з хибністю кваліфікації.
До прикладу, нещодавно Верховний Суд розглянув справу №711/5782/20 за обвинуваченням генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю у нібито заволодінні ним грошовими коштами місцевого бюджету під час укладення і виконання договору поставки хірургічного обладнання для потреб КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради.
Показово, що сторона обвинувачення стверджувала про вчинення генеральним директором злочину за ст. 191 КК, оскільки вартість поставленого обладнання нібито було умисно завищено, а різницю від завищення було обернено на його користь. При цьому до кримінальної відповідальності притягувалася лише посадова особа компанії-постачальника без службової особи, яка мала повноваження на розпорядження коштами місцевого бюджету.
Верховний Суд підтвердив свої попередні висновки щодо застосування ст. 191 КК та наголосив, що за цим складом злочину потрібно встановлювати суб’єкта, який, обіймаючи відповідну посаду, мав спеціальні повноваження розпоряджатися коштами місцевого бюджету. Зважаючи на це, Верховний Суд у постанові від 19.02.2026 залишив без змін виправдувальний вирок суду першої інстанції.
Інший релевантний приклад – це справа №161/21477/20, де Верховний Суд розглядав обвинувачення фізичної особи – підприємця (інженера з технічного нагляду), який, за версією слідства, засвідчив акти виконаних робіт з капітального ремонту мосту через річку Стир у м. Луцьку, однак ці роботи фактично виконано не було.
У цьому випадку маємо аналогічну ситуацію. Правоохоронний орган намагався притягнути до кримінальної відповідальності інженера з технічного нагляду за заволодіння бюджетними коштами шляхом зловживання ним службовим становищем.
Верховний Суд у постанові від 16.10.2025 підтвердив виправдувальний вирок суду першої інстанції та вкотре наголосив, що сторона обвинувачення повинна доводити склад злочину за ст. 191 КК лише за наявності належного суб’єкта цього злочину.
Також 2024 року Верховний Суд розглядав справу №404/6810/20, в якій знову обвинувачувалися посадові особи приватного підприємства, які нібито заволоділи бюджетними коштами державного бюджету під час виконання робіт за договором з Центральноукраїнським національним технічним університетом (ЦНТУ).
Верховний Суд оцінив події згідно зі своєю незмінною позицією та визнав, що кваліфікація дій посадових осіб приватних підприємств за ст. 191 КК без суб’єкта, який мав повноваження на розпорядження бюджетними коштами, є хибною.
Як бачимо, практика Верховного Суду щодо застосування ст. 191 КК є усталеною та однозначною. Водночас правоохоронні органи її систематично ігнорують. Наслідком такого підходу стають багаторічні судові процеси, які зрештою завершуються виправдувальним вироком або закриттям кримінального провадження через закінчення строків давності.
Очевидно, що застосування ст. 191 КК перетворилося на інструмент кримінальної репресії стосовно бізнесу.
Викладена у статті практика Верховного Суду є вкрай корисною для ознайомлення та активного застосування представниками бізнесу. Своєчасне врахування правових позицій ВС дозволяє ефективно будувати лінію захисту ще на етапі досудового розслідування. У будь-якому разі слід пам’ятати, що успішно протистояти таким обвинуваченням можливо лише за умови залучення кваліфікованого адвоката зі спеціалізацією у сфері кримінального процесу та економічних злочинів.
Руслан РЯБКО, адвокат АФ PRAGNUM
