Працівник (позивач) звернулася до суду з позовом до роботодавця ( відповідача) з вимогою стягнути на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на її посаді.
На обґрунтування позову, позивач зазначила, що відповідач не виконує рішення суду, що є підставою для стягнення на її користь середнього заробітку за увесь період такого невиконання.
Суд першої інстанції позов задовольнив, виходячи з того, що роботодавець зобов`язаний добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах є підстави для застосування ст. 236 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП) та стягнення з відповідача середнього заробітку за час невиконання рішення суду.
Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що в період з 02.02.2021 по 31.01.2022 позивач працювала на іншій посаді та за зазначений період отримала заробітну плату,у зв`язку з чим сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, має бути зменшена на суму вказаного доходу.
Верховний Суд (далі – ВС) вказав на таке.
Стаття 236 КЗпП так само як і ст. 235 КЗпП, не передбачають підстав, на основі яких сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення може бути зменшена.
Доводи про те, що працівник, якого було незаконно звільнено й поновлено на роботі, протягом періоду вимушеного прогулу та / або невиконання рішення про поновлення на роботі був працевлаштований та отримував заробітну плату могли б бути слушними за іншого законодавчого регулювання, яке передбачало б таку умову / підставу для зменшення суми середнього заробітку за час невиконання рішення про поновлення на посаді чи за час вимушеного прогулу.
Аналогічні за змістом висновки про те, що отримання особою іншого доходу, у тому числі за новим місцем роботи, не має значення для цілей обчислення розміру середнього заробітку за правилами ст. 236 КЗпП (не є підставою для його зменшення) викладено також у постанові ВС від 21.01.2022 у справі №640/22054/18.
Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі підлягає зменшенню на суму доходу, отриманого за новим місцем роботи, ґрунтується на неправильному застосуванні ст. 236 КЗпП.