Запровадження змін умов праці та оплати праці в бік погіршення будуть законними якщо:
- працівника повідомлено до запровадження змін не пізніше ніж до їх запровадження, а у разі якщо колективним договором (трудовим договором) передбачені додаткові гарантії для працівника щодо завчасного повідомлення про зміну умов праці та її оплати відповідно до умов колективного договору і / або трудового договору (ч. 2 ст. 3 Закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», далі – Закон №2136);
- при зміні умов праці та її оплати дотримано державних гарантій (ст. 9-1 Кодексу законів про працю України, далі – КЗпП);
- зміни прийняті посадовими особами роботодавця в межах їх повноважень і оформлені належним чином наказом (розпорядженням) з урахуванням вимог статуту чи інших локальних актів роботодавця, якими визначаються процедура і порядок прийняття відповідних рішень;
- зміни, що запроваджуються не є дискримінацією, тобто зміни умов у бік погіршення не здійснюється вибірково залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання (ст. 141 КЗпП).
Гарантії для працівника
- Якщо працівник не згоден працювати в нових умовах, трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП (відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці).
- При припиненні трудового договору відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).
Навіть під час воєнного стану зберігаються такі базові гарантії:
- Оплата за повністю виконану місячну (або погодинну) норму не може бути нижчою за встановлений законом мінімум.
- Мають забезпечуватись мінімальні гарантії в оплаті праці передбачені ст. ст. 11, 12 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника та інші).
- Заробітна плата повинна виплачуватись регулярно, якщо інше не зумовлено неможливістю через бойові дії.
- Під час воєнного стану тривалість робочого часу може бути збільшена до 60 годин на тиждень, але виключно для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).
- Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень (ч.1, ч. 2 ст. 6 Закону №2136).
- Забороняються будь-які форми примусу до роботи в нових, змінених умовах щодо яких між працівником та роботодавцем не досягнуто взаємної згоди.
Джерело: Держпраці
Читайте більше:
Чи може роботодавець у разі простою перевести працівника на іншу роботу
Працівник не згоден з новими умовами: правові наслідки та підстава звільнення
Тимчасове переведення працівника на іншу роботу: що потрібно знати
Переведення та зміна істотних умов праці під час воєнного стану: пояснює адвокат
Зміна істотних умов праці: огляд судової практики
Матеріали на сайті https://7eminar.ua можуть містити роз’яснення державних органів та погляди зовнішніх авторів. Їхній зміст не завжди збігається з позицією редакції. Кожна публікація відображає особисту думку автора. Редакція не редагує авторські тексти і не несе відповідальності за їх зміст.
