Відповідальність за ненадання відпусток під час військового стану

Під час воєнного стану окремого штрафу саме за ненадання щорічної відпустки повної тривалості протягом двох років поспіль немає, але зберігається загальна відповідальність за порушення права працівників на відпустку, якщо роботодавець без передбачених законом підстав не надає щорічні відпустки за поточний рік.

Обґрунтування

1. «Двохрічна» заборона зараз не діє. У мирний час ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки забороняє не надавати працівникові щорічну відпустку повної тривалості протягом двох років поспіль та встановлює обов’язок надати невикористану частину відпустки у визначені строки, але на період дії воєнного стану ці норми не застосовуються за ч. 1 ст. 12 Закону № 2136-ІХ. Тому саме за факт накопичення щорічних відпусток більше ніж за два роки під час воєнного стану окремої відповідальності за ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки зараз немає.

2. Обов’язок надавати щорічну відпустку за поточний рік зберігається. Надання щорічної відпустки залишається обов’язком роботодавця, а графік відпусток обов’язковий для виконання, що випливає зі ст. 79 КЗпП та ст. 10 Закону про відпустки, на які прямо посилаються роз’яснення Мін’юсту й Держпраці. Навіть під час воєнного стану роботодавець лише має право обмежити надання щорічної основної відпустки за поточний робочий рік 24 календарними днями, але не позбавити працівника цих 24 днів, що встановлено ч. 1 ст. 12 Закону № 2136-ІХ.

3. Коли відмовляти у відпустці дозволено. Ч. 2 ст. 12 Закону № 2136 дозволяє роботодавцю відмовити у будь-якому виді відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами та для догляду за дитиною до трьох років) лише щодо працівників, які залучені до робіт на об’єктах критичної інфраструктури, виробництва оборонної продукції або до виконання мобілізаційного завдання. Для інших працівників повна відмова у відпустці за поточний рік без таких підстав суперечить чинним нормам.

4. Яка відповідальність реально можлива. За порушення законодавства про відпустки в цілому (у тому числі за ненадання щорічних відпусток всупереч чинним нормам) посадові особи можуть бути оштрафовані на 510–1700 грн за ч. 1 ст. 41 КУпАП. Крім того, за «інші порушення законодавства про працю» (куди контролери відносять і порушення правил надання відпусток) передбачений штраф для роботодавця в розмірі 1 мінімальної зарплати за абз. 10 ч. 2 ст. 265 КЗпП.

5. Що робити, якщо працівники «дуже потрібні». Ви можете: обмежити надання щорічної основної відпустки за поточний рік 24 днями та перенести решту й накопичені дні на післявоєнний період; для працівників, що підпадають під критичну інфраструктуру або мобзавдання, тимчасово відмовити у відпустках на підставі ст. 12 Закону № 2136; планувати поетапне використання накопичених відпусток у графіку й ділити їх на частини, дотримуючись вимоги щодо безперервних 14 днів за кожен робочий рік.

Зараз головний ризик не в самому факті накопичення відпусток за 3+ роки, а в повній відмові надавати працівникам хоча б гарантований обсяг відпустки за поточні роки без передбачених законом підстав.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?