Правомірність використання підписанта в договорі-заявці на перевезення вантажу

Такий формат договору-заявки можливий, але бажано прямо ідентифікувати в тексті саме перевізника, а не лишати його лише «підписантом», щоб не було сумнівів, хто є стороною договору про перевезення.

Обґрунтування

1. Договір перевезення повинен чітко визначати сторони. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити вантаж та видати його одержувачу, а відправник сплачує плату за перевезення, і такий договір укладається у письмовій формі та підтверджується транспортною накладною (ст. 909 Цивільного кодексу України). Якщо в заявці не виписано прямо, хто саме є «перевізником», але з тексту однозначно видно, що певне підприємство бере на себе ці обов’язки і підписує документ, договір формально існує, однак структура вважається невдалою.

2. Спеціальний закон про автомобільні перевезення вимагає визначеності сторін. Внутрішнє перевезення вантажів здійснюється за договором між замовником і виконавцем у письмовій формі, а істотними умовами є, зокрема, найменування сторін, умови та строк перевезення, місце навантаження/розвантаження, вартість перевезення (ст. 50 Закону №2344). Якщо в заявці зазначені вантажовідправник і вантажоодержувач, маршрут, автомобіль, але не сформульовано, хто є «автомобільним перевізником» як виконавцем послуги, це створює ризики тлумачення при спорі чи перевірці.

3. Документи на вантаж і перевезення повинні відображати реального перевізника. Водій та перевізник зобов’язані мати документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, а в товарно-транспортній накладній серед обов’язкових реквізитів мають бути дані про автомобільного перевізника, вантажовідправника і вантажоодержувача (ст. 48 Закону №2344). Якщо в договорі-заявці перевізник явно не позначений як сторона, це ускладнює узгодженість комплекту документів (договір – заявка – ТТН) і може бути використано контролюючими органами для сумніву в реальності правовідносин.

4. Практично доцільно прямо зафіксувати статус перевізника в тексті. Щоб мінімізувати ризики, варто: 1) у преамбулі або розділі «Сторони» записати повну назву підприємства як «автомобільний перевізник» (або «Виконавець»), 2) у тексті заявки вказати, що саме ця особа здійснює перевезення конкретним автомобілем, 3) забезпечити узгодженість цих даних із реквізитом «автомобільний перевізник» у ТТН за цим рейсом. Це відповідатиме вимогам цивільного і транспортного законодавства та спростить доказування реальності перевезення.

Рекомендовано внести в шаблон договору-заявки явне формулювання, хто є автомобільним перевізником, а не обмежуватися лише підписом підприємства.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?